Дівчинка на рекорд: Настя Майорова створила 106 малюнків на гарбузових зернятках за 5 днів

Чи змогли б Ви намалювати щось на гарбузових зернятках? Не просто провести якісь лінії, зобразити силуети чи фігури, а створити цілу гаму композицій рідного краю з архітектурними пам'ятками й визначними місцями? Можливо, скажете, що це неможливо? Ми ж Вам доведемо протилежне. 

Ніжинська дівчинка, вихованиця Школи мистецтв при КВНЗ “НУКІМ імені М.Заньковецької” Анастасія Майорова, якій всього 11 років, нещодавно встановила рекорд на шоу “Україна має талант. Діти”, створивши найбільшу колекцію пейзажів України на 106 гарбузових зернятках. Ми поспілкувались із дівчинкою та її талановитим викладачем Юлією Петренко, аби дізнатися, як Насті вдалося встановити рекорд, про саму поїздку на шоу “Україна має талант”, чим живе та захоплюється юна  майстриня та багато чого іншого. 

 

Малювати Анастасія Майорова почала з 4 років та робить це до сих пір, усе більше вдосконалюючи та відточуючи свою майстерність у Ніжинській школі мистецтв. Малює в своїй родині тільки вона сама, молодша сестричка Насті займається танцями та грою на флейті. Скільки малюнків у колекції дівчинки сказати дуже важко, адже роботи здебільшого з конкурсів не повертаються, а в її житті їх було чимало. 

Серед останніх досягнень Анастасії - медаль на Міжнародному конкурсі малюнків “Ілюстрація до народної казки”, який проходить раз на два роки в Херсоні. Робота юної ніжинки перед цим отримала Гран-прі на обласному етапі конкурсу минулого року, звідки її відправили в Херсон, де здобула перемогу в авторській техніці на міжнародному рівні. Цього року дівчинка стала переможницею Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості "Об'єднаймося ж, брати мої!", що був присвячений творчості Тараса Шевченка. Настя також отримала Гран-прі на Міжнародному відкритому конкурсі інтернет-малюнка «Марка дружби», у якому брали участь діти з восьми країн світу. На честь цієї перемоги “Укрпошта” випустила конверти із зображенням малюнка юної художниці тиражем в 51 000 екземплярів, що розійшлися не тільки Україною, а й за кордоном. 

Читайте також: Настя Майорова з Ніжина встановила рекорд України, розмалювавши гарбузове насіння

 

Незважаючи на свій юних вік, у Насті вже є три власні персональні виставки: «Казкові сни» (відбулась за сприяння Президентського фонду Леоніда Кучми «Україна»), у столичній бібліотеці імені Василя Симоненка та в Київському літературно-меморіальному музеї Максима Рильського.

На даний момент планується чергова виставка в музеї Марії Заньковецької (точна дата ще уточнюється). Під час виставок Настя охоче ділилася не тільки зі своїм ровесниками, а й з дорослими, секретами власних майстер-класів: виготовляли голуба та квітку миру. Відмітимо, що методично майстер-класи розробляє Юлія Петренко, а всі елементи, які в подальшому будуть для них потрібні, створює й впорядковує сама дівчинка. І це тільки деяка частина досягнень Насті…

- За такий юний вік у тебе за плечима вже чимало переможних конкурсів та здобутків, якими можна пишатися. Які з них викликають у тебе найбільшу гордість?

Таких нема. Не люблю хизуватись своїми перемогами. Не знаю навіть, чим мені пишатися. Це ще не верхівка моїх досягнень. Усе іще попереду. 

 

Враження - тільки позитивні. Не можу до сих пір повірити, що я була там, на телебаченні, перед камерами, серед визначних людей. 

 

 

Ми дуже довго чекали реєстру рекорда – із 10 до 5 години вечора. Перед виходом на сцену нас повели з мамою на інтерв’ю. Було дуже багато питань від журналістів, але, звісно, показали меншу частину (посміхається). Я поговорила з Дмитром Танковичем, ведучим, і вийшла на сцену. Дмитро Танкович - дуже класний, смішний, він налаштовує дітей на позитивний настрій, щоб вони не хвилювалися. На сцені я продемонструвала свої малюнки, які привезла до Києва. Коли побачила глядачів, суддів, стало трохи страшно. Проте ненадовго. Коли виходиш на сцену, вона здається меншою, ніж у телевізорі. Це дуже помітно.

 

На підлозі намальована зірочка, ти стаєш на неї. Я вийшла, представилась, відповіла на запитання журі, розповіла про себе, про те, що буду робити, про встановлення самого рекорду. Судді були дуже здивовані, що я малюватиму на гарбузових зернятках. Потім я пішла за сцену, до іншого павільйону, де знімався сам процес встановлення рекорду. Переді мною був стіл із необхідним приладдям, навколо розмістили багато камер, навіть деякі з них були зверху. 

 

101 насінина була привезена з Ніжина та п'ять я намалювала за лаштунками за 20 хвилин, підтвердивши, що цей рекорд встановлений мною. Після цього я вийшла другий раз на сцену, аби дізнатися результати. Я попросила, щоб на сцену підійшли судді, аби вони розглянули мої зернятка та отримали від мене подарунки: конверт із моїм малюнком, всередині якого була насінина, листівку з Ніжина, яку намалювала мій викладач Юлія Петренко. Костюм, у якому я виходила на сцену, також розробила вона. У Юлії Миколаївни дуже багато костюмів, на всіх своїх виставках я вдягнена саме в них. Сюжет про мене вийшов дуже гарний. 

- Чому виникла ідея встановити рекорд на “Україна має талант”? Як потрапили на шоу та хто допоміг вам у цьому?

Я мала свою персональну виставку в Києві, а оскільки співпрацюю з Президентським фондом Леоніда Кучми, то Тетяна Мельник, представник цього Фонду, яка підтримує обдаровану молодь, подала нам таку ідею. Я погодилась. Поки їхала з Києва до Ніжина, зателефонувала Насті: “Будеш робити?”, - питаю в неї. Вона, без роздумів: “Буду. А що?”. Я: “Я ще не знаю, подумаємо”. 

 

У мене виникла ідея розмалювати зернятка. Я почала перебирати, думати, які саме - і дубові, і соняшника. Але в уяві одразу постали гарбузові, оскільки вони пласкі, їх легше малювати. Площина в них більш горизонтальна. 

 

Визначну роль у встановленні рекорду відіграли люди, які першими прийшли нам на допомогу: Наталія Копиця, Управління культури й туризму Ніжинської міської ради, Президентський фонд Леоніда Кучми. За фіксування рекорду необхідна певна сума, яку потрібно було надати. Без допомоги цих людей рекорду не було б. Відмічу, що ми пройшли поза конкурсом, як і всі рекордсмени шоу. Далі Настю як конкурсантку не розглядають.

 

 

На «Україна має талант» мені найбільше сподобався Дмитро Танкович. Із ним було дуже приємно спілкуватися, він був моїм помічником. Виносив картини, допоміжні засоби. Із суддів - Ігор Кондратюк. Він проявляв до мене більше інтересу, уваги, захоплено дивився. Я аж повірила йому (сміється). Дзідзьо був моїм кумиром років три тому, зараз же я слухаю зовсім інших виконавців. Але поважаю його творчість.

 

Ні, я вже велика. Хоча тарілочку бачила (посміхається), але не взяла з неї.

- Чому саме малюнок на зерні?

Із зерна, можна сказати, все ж і почалось. Воно потрапило в землю, проріс паросток, виросло дерево - як символ життя. Чому 101 зернятко? Бо 100 - якась відміркова ланка, довершена цифра, що уособлює в собі цілісність. На зернях зображені краєвиди всієї України. 101 - тому що кожна насінина може спокійно існувати, як щось окреме. На мою думку, кожен хотів би з задоволенням отримати таке зернятко із якимсь краєвидом рідної місцевості.

 

Перед тим, як подавати щось учням, я повинна це сама випробувати. Спробувала, вийшло. Настя швидко зрозуміла принцип роботи, вона виконала їх за дуже короткий термін - за 5-6 днів. Якщо чесно, то дівчинка працювала, не встаючи. При цьому, настільки добре навчилась малювати на них, що 5 зернят намалювала за 20 хвилин. До того ж, вона одночасно розповідала, що саме малює. Одна з робіт Насті, картина “Святий Миколай”, дуже сподобалась Дзідзьо, який захотів придбати її. Але ми вирішили цю картину йому подарувати. 

 

 

Коли Юлія Миколаївна запропонувала мені цю ідею, я спочатку подумала, що буду викладати пейзажі з насінинок. Те, що малюватиму на них, навіть не думала. Коли я побачила, що вчителька малювала на зернятках, то й сама спробувала й зрозуміла, що насправді це не так уже й важко. Малюється це все тоненьким пензликом. Дуже важливо, щоб насінина була не дуже темною, оскільки вирізняти маленькі деталі буде тоді набагато складніше. Після нанесення фарби чорною гелевою ручкою потрібно навести контур на зображені предмети.

 

 

Із мистецьких пленерів, які відбувалися в нас на літніх навчальних практиках, подорожей. Дуже багато придумується з голови. Останні образи в Насті відлітали механічно на раз-два. Реєстратору рекордів дуже сподобалось, що моя вихованиця одразу давала назву своїм малюнкам: «Ранковий пейзаж», «Літній вечір», «Зимовий ранок», «Лелеки прилетіли» і т.д. 

 

Інколи натхнення зникає й довго не з’являється. А потім тебе наче щось осяває.

 

 

Тижнів два було. Потім усе знову спонтанно народилось, почала малювати.

 

 

Насінини намальовані живописом та графічною проробкою. Декоративно-прикладного в них нічого немає. Насправді ж я люблю малювати картини в декоративному стилі, хоча для мого розвитку потрібна графіка й живопис.

Раніше я відвідувала безліч гуртків: оріґамі, бісероплетіння, квілінг. У дитинстві ходила на танці та музику. Зараз посилено займаюсь малюванням, туризмом, вивчаю французьку мову.

- Після того, як показали тебе по телевізору, чи змінилось ставлення однокласників, пізнають на вулиці?

Пізнають у школі не тільки мої однокласники, а й учні молодших та старших класів. Підходять, питають, чи справді була на «Україна має талант».

 

Ні, рано ще. Поки займаюся одним, буде час – підуть й амурні справи.

 

 

Хотілося б встановити якийсь рекорд Гіннеса, але ще не знаю який. Малюнок на кунжутному насінні хіба що (жартує).

 

Моя професія однозначно буде пов’язана з творчістю. Це навіть не обговорюється (посміхається). Я не знаю, ким точно стану в майбутньому, може, «запалюсь» іншим. Не дивлюсь у майбутнє, а живу теперішнім.

 

 

Наразі – ні. Зараз більше спілкуємось із журналістами. Щодо своїх планів, то в нас, як була запланована персональна виставка в Києві, так вона й залишається. 

 

 

Кожну людину потрібно мотивувати. Роблю це й “пряником, і батогом”. Можу інколи гримнути (сміється). У першу чергу мотивую її нашими цілями, задачами, які потрібно виконати, ставлю певну планку, до якої ми цілеспрямовано йдемо. Постійно говорю: “Ми працюємо однією командою. Якщо ти зараз покинеш цю роботу, то всі наші плани, зруйнуються. Піде певний час, щоб досягти бажаного результату”. Я завжди працюю з дітьми на рівних, намагаюсь розмовляти з ними, як із дорослими. Їм тоді все розуміти й сприймати легше. Треба дати дитині зрозуміти, що ми працюємо в одній команді й не маємо права підвести один одного.

 

Нові перемоги окриляють. Коли ми з Настею зайнялись створенням її першої персональної виставки, почали перебирати малюнки - а фактично нема що відіслати (роботи, які подаємо на конкурс, не повертаються). У нас був місяць, щоб щось зробити. За цей термін у нас назбиралось 32 малюнки різної тематики (до 10 в неї було, а все інше зробили за цей місяць).

 

Я з Настею працюю вже досить давно, коли їй було ще 4 рочки. Вона - дуже працьовита дівчинка, особливих проблем я з нею не маю. Ми з нею знаходимо порозуміння з одного погляду. Настя робить усе, що я їй скажу, навіть більше. Крім того, вона постійно знаходить собі нові захоплення, це дозволяє відкривати нові горизонти, розвивати фантазію, яка потім знадобиться в розробці нових ідей. Це також допомагає їй раціонально планувати свій робочий день, час, що є дуже важливим.

 

Неталановитих дітей не існує. У кожного учня є свої грані таланту, усе залежить від учителя, батьків, наполегливості самої дитини. Тільки в поєднанні цих трьох компонентів дитина може досягти великих вершин. Коли цей ланцюжок втрачає когось одного, тоді важко отримати бажані результати. Коли батьки розраховують тільки на школу, дуже важко співпрацювати. 

Юлія Солдатенко