Щоб звільнитися з роботи – треба знати свої права

Працівник, з яким укладено трудовий договір на невизначений термін, може звільнитися за власним бажанням як через поважну причину, так і без вказівки будь-якої причини. Якщо причина звільнення поважна, в цьому випадку, відповідно до ст. 38 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний звільнити працівника із займаної посади в термін, про який просить працівник (про який він вказав у заяві про звільнення).

Поважними причинами для звільнення є такі причини: переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом.
 

Слід враховувати, що даний перелік не є вичерпним. Якщо ви звільняєтеся з поважної причини, в заяві про звільнення ви повинні вказати не тільки дату звільнення, але і вказати причину, по якій ви звільняєтеся. До заяви в цьому разі необхідно докласти підтверджуючі документи. У певних випадках закон прямо передбачає, чим повинна підтверджуватися та чи інша причина звільнення. 
 

Так, необхідність догляду за хворим членом сім'ї або неможливість проживання у даній місцевості за станом здоров'я мають бути підтверджені медичними документами. У той же час, якщо звільнення пов'язане з метою догляду за дитиною до 14 років, досить додати до заяви про звільнення копію свідоцтва про народження дитини.

Якщо звільнення пов'язане з вступом до навчального закладу, то цей факт може бути підтверджений копією наказу про зарахування до навчального закладу, якщо причиною звільнення є прийняття на роботу за конкурсом - це підтверджуються рішенням конкурсної комісії. Запис про звільнення в трудовій книжці працівника також повинен проводитися із зазначенням поважної причини звільнення.
 

Існує ще одна підстава за якою можна звільнитися в будь-який термін - це порушення власником або адміністрацією підприємства законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору. У цьому випадку в заяві про звільнення слід вказати факти порушення власником або адміністрацією підприємства законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, при наявності - додати до заяви підтверджуючі документи.
 

У разі, якщо працівник, з яким укладено безстроковий трудовий договір, звільняється без вказівки причини, на нього покладається обов'язок попередити про звільнення роботодавця за два тижні до передбачуваної дати звільнення. Даний термін - два тижні - дається роботодавцю для пошуку нового співробітника на посаду, що звільнилася, а зовсім не є репресивним заходом по відношенню до працівника, який звільняється без поважної причини.
 

Важливо враховувати наступний момент: якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не має права звільнити його за поданою раніше заявою про звільнення, крім певних випадків: коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до норм законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
 

Строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності (підтвердженими медичними документами), що перешкоджають виконанню роботи за договором, у разі порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, а також на ті поважних причин, що і безстроковий трудовий договір.
 

При звільненні працівника, згідно норм статті 116 КЗпП України, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі суперечки про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в будь-якому випадку повинен у встановлений строк виплатити неоспорювану ним суму. Тому, навіть в тому випадку, якщо адміністрація підприємства вважає, що своїми діями працівник, що звільняється заподіяв підприємству матеріальної шкоди, а сам працівник не визнає ці збитки, власник зобов'язаний забезпечити повний розрахунок із працівником при звільненні, а суму матеріального збитку стягувати в судовому порядку за рішенням суду.
 

Відповідно до ст.83 КЗпП України, в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також невикористані дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітньої дитини - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
 

За бажання працівника, який звільняється, йому може бути надано щорічну невикористану відпустку з наступним звільненням. В даному випадку днем звільнення буде не останній день роботи, а останній день відпустки.
 

Заява про звільнення подається в письмовій формі і в обов'язковому порядку реєструється в Журналі вхідної кореспонденції. Радимо оформити заяву відразу в двох примірниках, з тим, щоб на екземплярі працівника був проставлений штамп або запис про реєстрацію.
 

У разі, якщо адміністрація відмовляється прийняти і зареєструвати заяву, її потрібно відправити цінним листом через органи поштового зв'язку, з описом вкладення та повідомленням про вручення. З наказом про звільнення працівник повинен бути ознайомлений під підпис, а також, на вимогу працівника, йому повинна бути надана копія наказу. Окрім розрахунку, в день звільнення працівник повинен отримати свою трудову книжку із належним записом про звільнення.