Маленька перемога: наземний перехід на вокзалі можуть відкрити

Боротьба за наземний перехід на залізничній станції “Ніжин” триває. Майже три роки місцеві активісти наполягали на відкритті переходу через |-V колії та виходу на автостанцію через те, що людям важко підійматися по пішохідному мосту (особливо пенсіонерам) та долати чималу відстань, біжачи до потрібної колії.

Cкладалось враження, що представники залізниці відверто ігнорують дії громадськості, адже на судові слухання не з'являвся то начальник станції “Ніжин” Юрій Чайка, то представник Південно-Західної залізниці. 

 

Активісти на чолі з Олександром Богданом обійшли ледь чи не всі провладні коридори, зверталися й до Генпрокуратури, Кабміну, місцевої влади, ніжинської прокуратури, але справа довгий час просто висіла в повітрі без ніяких помітних зрушень. 

 

Влітку громадяни хотіли вдатися навіть до радикальних дій і блокувати рух потягів, проте все ж сподівались, що проблему можна вирішити цивілізованими методами. Чиновники ж не поспішали вирішувати питання та перенаправляли численні звернення, неначе гралися м'ячем у волейбол: Секретаріат Кабміну до Укрзалізниці, ті - до регіональної філії Південно-Західної залізниці, адміністрація Президента України - до Міністерства інфраструктури України і т.д. Проблема все більше обростала справжнім сніговим комом. 

Третє судове слухання загрожувало стати черговим, адже на нього знову не з'явився Юрій Чайка. Замість нього відповідати перед судом прийшов адвокат заступника начальника Південно-Західної залізниці пан Домбровський. 

На початку слухання позивач Олександр Богдан наголосив на тому, що коли в Юрія Чайки попросили надати інформацію про кількість потягів за добу, що проїжджають по станції “Ніжин” через залізничний проїзд до платформи №2, той ухилився від відповіді, аргументувавши це тим, що повідомляти про це повинна Укрзалізниця, а не він (хоча, на думку позивача, начальник залізничної станції має про це знати). 

 

Почалося судове засідання...Суддя опитав усі сторони конфлікту. Представник міськвиконкому заявила, що жодних дозвільних документів чи погоджень на виконання монтажних та будівельних робіт на станції орган місцевого самоврядування Укрзалізниці не давав. 

У свою чергу відповідач Домбровський зазначив, що закриття наземного переходу передусім пов'язане з турботою про безпеку громадян, оскільки збільшилась інтенсивність руху потягів (99 пар на добу по станції “Ніжин”), що, на думку позивача, не відповідає дійсності, який з громадськістю промоніторив рух потягів та виявив усього 25 пар на добу (За Законом України «Про залізничні перевезення», користуватися наземним переходом можна тоді, коли інтенсивність руху транспорту не перевищує 50 пар на добу). Також пан Домбровський підкреслив, що не має відповідних повноважень, засобів і коштів самовільно відкривати перехід через колії. 

Олександр Богдан наголосив на тому, що лише в 2014 році на території вокзалу загинуло 6 людей, із них на мосту - 2 людини: “Реконструкція нанесла великої шкоди людям та користі керівникам залізниці. До 2014 року ми мали нову, міцну, зручну для людей Чернігівську платформу. Багато пенсіонерів в Заячих Соснах мали дачі, садили щось, аби якось протриматись на плаву, забезпечивши себе необхідними продуктами. Після реконструкції таку можливість у них забрали. Люди похилого віку не можуть піднятись на висоту десяти метрів зі своїм вантажем. При розрахунках представники залізниці врахували Київську платформу, але вона знаходиться в південній частині. Електрички не перетинають перехід та не заважають людям переходити. Міст наніс нам матеріальної, моральної, фізичної шкоди та забрав право на гідне життя.”

Чоловік також запропонував зробити перехід регульованим та контрольованим по прикладу залізничного переїзду, аби ворота автоматично відкривались чи закривались при наближенні потяга. Представник позивача рекомендував облаштувати пішохідний міст ескалаторами для спуску та підйому пасажирів, однак Олександр Богдан назвав це “відмиванням грошей”.

Представник Південно-Західної залізниці повідомив, що люди з обмеженою мобільністю, пенсіонери можуть підійти до працівників станції, показати своє посвідчення та вільно пройти через відкриті ворота, коли потягу нема. Однак свідки це заперечили. 

“Тиждень тому я приїхала потягом на платформу, що розміщена найдалі, де розташована будочка для продажу квитків. Зі мною була коляска з якимсь одягом, харчами. Вантаж не дуже значний, але переносити його по мосту було неможливо. Я звернулася до дівчини, яка продавала квитки. “Ні, ми не відкриваємо”, - сказала вона. Я стала в розгубленості й не знала, що мені робити. Людей майже не було. Запитую, як же мені бути, людині поважного віку з вантажем. Вона довго пильно дивилась на мене, а потім сказала, щоб я пішла через місток на вокзал, показала своє пенсійне чи інвалідне посвідчення, аби мені відкрили ворота. Колясочку порадила мені залишити біля неї. Чого ж мені тоді назад повертатись, ще раз долаючи відстань, аби забрати свій вантаж. Це хіба не абсурд? До речі, дівчина та повідомила, що мені потрібно буде чекати, поки дві електрички проїдуть (а це приблизно година). Добре, що мені один юнак допоміг, бо я там, напевно, і ночувала б”, - бідкалась Алла Юхимівна Чикало. 

Судове слухання продовжили й наступного дня, на якому вирішили Укрзалізницю зобов’язати відкрити залізничний перехід до пасажирських платформ станції “Ніжин” через |-V колії та вихід на автостанцію, облаштувати пішохідний міст ескалаторами для спуску та підйому пасажирів та виплатити Олександру Богдану 5 тисяч гривень моральної компенсації.

 

Юлія Солдатенко