"Мамо, не склалося в мене життя. Я поганий. Я уходжу. Благослови мене", - Тахір Баширов

За 18 кілометрів від Донецька, поблизу Авдіївки, загинув 29-річний ніжинець Тахір Баширов. Тахір записався у військкоматі добровольцем. 28 серпня він уже був у Гончарівському.

— Мамо, я іду тебе захищати і своїх діток, — ридає Алла Баширова, мати загиблого бійця. — Йому казали знайомі: «Тахір, там же людей убивають, багато звідти не повертаються».

По темі: Прощання із захисниками

Записатися добровольцем Тахір вирішив після сварки з дружиною Юлею.

— Юля подала на розлучення, — пригадує Алла Миколаївна. — А він казав: «Мамко, я все одно Юлю люблю». Опісля з дружиною помирилися, та планів своїх синок не змінив. Пам'ятаю, як він у Гончарівське їхав. Сидів у нашому коридорі на стільчику. На плечах — рюкзак. Каже: «Мамо, не склалося в мене життя. Я поганий. Я уходжу. Благослови мене». І я благословила. Поганим він себе називав через те, що міг випити час від часу. Ото й вирішив довести, що не такий він, кращий. Говорив, що мене прославить,, героєм буде.

 

Свого часу строкову службу Тахір Баширов проходив у військовій частині А1901 (51-й окремий автобатальйон Командування сил підтримки), Київ.

— Його так в армії любили, хвалили, грамот багато привіз, — показує досягнення покійного сина мати. — А так пішло, що як вип'є, починає сваритися з дружиною. Приїжджає міліція. От він і зациклився, що поганий. А з дружиною тут полаявся, тут уже помирився.

 

Коли боєць приходив у відпустку, запасався ліками.

— Показував, що зуби в нього всі посипалися, треба лікувати, —демонструє на собі Алла Миколаївна. — Питав, чи нема у мене яких знеболювальних таблеток, противірусних. А тоді сам пішов у аптеку, накупляв цілий пакет. І знову просив: «Благослови мене». Я побажала, щоб йому щастило. А зі старим (батько — Тахір Башир-огли) вони якраз трохи посварилися. То син тільки поклав свою руку на його: «Ну, бувай, тату». А я ще спитала: «Нащо ти бороду відпустив?». «Будеш гордитися мною», — відповів.

 

Останнього разу мати говорила з Тахіром у суботу, 24 січня, близько дев'ятої вечора.

— Синок попросив мене взяти Артура і Аринку на вихідні до себе. Наказав: «Бережи дітей». Побалакав і з рідною сестрою Леною. А ще сказав, що збираються їхати в Донецький аеропорт, везтимуть 10 танків. Як уже повідомили пізніше, Тахір їхав у першому, вибухівка потрапила під його днище. Сину розірвало ноги, помер від крововтрати — у танку був сам, ніхто не міг перев'язати ноги.

 

У ніч перед смертю сина вив собака. А мені наснилося, що загорівся дріт від праски. І нікому потушити. Я кликала на допомогу, а тоді сама взяла ганчірку і висмикнула штекер з розетки, щоб хата не згоріла.

 

У покійного залишилося двоє дітей: 6-річний синок Артур і дворічна донечка Аринка.

Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №5 (1499)