11 Липня 2017
3169
Історія Зубенків сколихнула Україну. Пара не мала дітей. Чіплялися за надію, шукали народних цілителів. Знайшли 42-річного Ігоря Гордієнка
Історія Зубенків сколихнула Україну. Пара не мала дітей. Чіплялися за надію, шукали народних цілителів. Знайшли 42-річного Ігоря Гордієнка
— Ігор із цигарок на землі хрестів навикладує й пообсипає їх навколо дрібними монетами. На перехресті, неподалік нашого двору, — розповідає 42-річний Сергій Жембас із Носівки. — Я йому не раз говорив: «Не роби такого. У нас восьмеро дітей. Не дай Бог чого». А він як не чує. (Це про Ігоря Гордієнка, підозрюваного у вбивстві 27-річної Ольги та 28-річного Віталія Зубенків з Києва).
Історія Зубенків сколихнула Україну. Пара не мала дітей. Чіплялися за надію, шукали народних цілителів. Знайшли 42-річного Ігоря Гордієнка.
Він поставив парі діагноз «порча» та пообіцяв: діти будуть. Приймав у селі Шаповалівка Борзнянського району. У знайомої, 44-річної Ніни Попівки.
14 червня Зубенки приїхали в Шаповалівку й зникли. Шукали рідні й поліція. Вирахували їх останнє місцезнаходження за сигналом мобільних телефонів. Ніна Полівка відвела правоохоронців на місце, де були закопані трупи Віталія та Олі.
Ольга лежала в ямі зверху, без взуття. Тіло загорнуте в покривало, біля щиколоток і під грудьми перев’язане ганчірками, зв’язаними між собою трьома вузлами. Ніс розбитий, права рука в крові. Трусики й штани спущені до колін. П’ять колото-різаних ран у ділянці лівої грудини. Віталій — під нею. Босий, без футболки. Холоші штанів обгорілі до колін, на литках — сліди опіків. У нього зламана шия. Справа за вухом — чомусь фотографія чоловіка Ніни Попівки (другого, який від неї поїхав у місто Дніпро. Там тепер живе).
Ігорю Гордієнку й Ніні Попівці оголошено підозру в умисному вбивстві двох осіб із корисливих мотивів, учиненому за попередньою змовою. 24 й 25 червня суд відправив їх обох під варту в СІЗО без права внесення застави. Обом загрожує мінімум 10 років в'язниці, максимум — довічне позбавлення волі.
Батько Ігоря Гордієнка помер 13 років тому. Є мати й двоє братів. 34-річний Віталій (учасник АТО) і 40-річний Юрій (живе з родиною в Києві). Що брат таке зробив, не вірять.
— Уже продав старенькі «Жигулі-копійку» і найняв йому адвоката, — говорить Віталій. — Бо там щось нечисте.
— Син добряче відлупцьований, тому нас до нього не пускають — чекають, доки синці не зійдуть, — приєднується мати, 68-річна Раїса Баришовець. — Чому нам не повідомили, коли його затримали? Він же не бомж. І мобільний при ньому був із нашими номерами, і паспорт, і військовий квиток. Ми б адвоката найняли. Вважаю, якби все в тій справі прозоро було, так би не вчинили.
Я співчуваю батькам покійних. Горе їм — не дай Бог нікому такого. Але не вірю, що син причетний.
Коли приїхала поліція й спитала, де Ігор, я поцікавилася, навіщо він їм. Сказали: «Побився». Мені одразу це видалося дивним. Він у нас не б’ється. Якби пив, то може б. Але він не п’є. І я, і Віталій йому подзвонили. Розповіли, що поліція шукає. Він здивувався, сказав: вернуся в понеділок, усе з’ясується.
Потім уже, під час обшуку, забрали двоє штанів (робочих і домашніх), його книги й зошити із записами. Нічого не знайшли, — говорить мати.
— А де ж гроші, які платили клієнти на крутих авто?
— Нічого в нього такого не було. Ігорю навіть грошей на цигарки іноді бракувало, купував самосад і курив, — каже Віталій.
— Пишуть: убивця. Де знаряддя вбивства? Немає. Як Ігор міг сам півкілометра тягти здорового мужика? Пишуть: забрали ключі вбитих, ходили до квартири. Так там же сидить консьєрж. Чому не поцікавився, хто такі, до кого йдуть? — розмірковує Раїса Миколаївна. — Тепер на мого сина все хочуть списати. Ще близьких тієї Ніни треба добряче перевірити...
— Чому раптом цілительство?
— Зараз книжок стільки, Інтернет — чого хочеш можна навчитися. Моя мама кров замовляла, від зубного болю шептала. Померла у 84 роки, більше 30 років тому. Ігор тоді ще зовсім малим був. До баби разом із братами ходив. Він і на віск уміє виливати, і яйцем викачувати, і спину вправляти. Бувало, Віталія схопить спина — Ігор повправляє.
Яму так ніхто й не закопав
29 червня, вечір. Шаповалівка. Яма, де були закопані трупи, чорним очиськом погрожує небу. Не закидана. Хоча минув тиждень. Від дороги до неї, у заростях бур’яну, — 25 кроків. Через дорогу з одного боку колоситься пшениця, з іншого – цвіте картопля. Фермерські. Хіба чиясь худобина випадково забреде й втрапить у могилу. Або хтось по темному вештатиметься й впаде. Хата Попівок замкнена. Сусіди кажуть: у ній живуть сини Ніни.
— Ганно Антонівно, кажуть, Ніна валить вину на Ігоря, а він на неї, — запитую в 76-річної Ганни Надточій, Ніниної матері.
— Мені вже говорили, що він відмовився від своїх попередніх показів. Та коли привозили на експеримент, показував і розказував. Це тепер вже онуки проговорилися, що він на Ніну кричав. За що — не знаю.
Люди, вже як ідете до у двір і довкола: чи немає там викопаної ями...
Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №27 (1626), 6 липня 2017 року