Більше півтора року, майже з початку заснування, працює на тракторному заводі у Ніжині 27-річний Ігор Савенко з Лосинівки Ніжинського району. Він — слюсар механоскладальних робіт. До цього чоловік працював на тракторі у Варвинському сільгосппідприємстві.
Про те, що у середині 2013 року у Ніжині запрацював тракторний завод, філія «Укравтозапчастина», Ігор дізнався від знайомих. Чоловік одразу вирішив перейти на нове підприємство.
Ігор Савенко складає трактор
«Їде Петрович, поїдемо й ми»
«Тракторний завод», філія підприємства «Укравтозапчастина», з'явився у Ніжині на території «Ніжинсільмашу» у середині 2013 року. Переїхав сюди зі столиці. У серпні того ж року із заводу виїхав перший трактор. На сьогодні підприємство випускає п'ять марок тракторів, чотири з яких — білоруські. Це МТЗ-82, МТЗ-80, МТЗ-892, МТЗ-1221.1 український, власна марка — КИЙ-14102.
— У Києві ми винаймали приміщення в оренду. Зробив ти трактор чи не зробив, а оренду заплати, — пояснює директор Анатолій Пархоменко. — Коли «Ніжинсільмаш» став банкрутом, TOB «Укравтозапчастина» викупило підприємство. У Ніжині зараз виробнича база «Укравтозапчастини».
«Ніжинсільмаш» — наш структурний підрозділ. Колись тут працювало близько 9 тисяч робітників. Коли ми сюди переїздили, залишилось приблизно 450. Замовлень фактично не було. Підприємство ледве трималось на плаву. Зараз виробництво налагоджується.
— Кажуть, що справжній власник заводу — Петро Порошенко.
— TOB «Укравтозапчастина», філією яких є наш «Тракторний завод», входить до групи «Укрпромінвест». До якої також належить «Рошен», «Рогань». А віце-президентом цієї групи є батько Петра Олексійовича.
У Києві наш завод був на території «Ленінської кузні», де орендували цех. Там же розміщений і «5 канал». Тож у народі так і пішло, що ми належимо Порошенку. Ми, звичайно, родичі, але не настільки близькі, — жартує директор.
Анатолій Петрович, як і деякі працівники, переїхав до Ніжина з Києва.
— Особисто вам важко було змінити столицю на провінцію?
— Працюю на тракторному заводі з 2002. Коли постало питання переїздити у Ніжин, люди поставили ультиматум: «іде Петрович, поїдемо й ми». Раз така довіра людей, не міг відмовитись.
Зараз на ніжинському підприємстві працює до 30 чоловік разом з директором.
80-100 тракторів на місяць заплановано випускати на заводі цього року. У грудні минулого року випустили 84. Це, кажуть, не так і багато, адже у Києві випускали учетверо більше.
Кожна машина в обов'язковому порядку проходить випробування одну годину. Для цього є водії-випробувачі, які проводять перевірку за методикою і технологією. Півгодини перевірок у цеху, півгодини — на вулиці. Перевіряють гальма, рульове управління.
— Як випробування проходять? — цікавлюсь. — Розганяєтесь — і у стінку, як у краш-тесті?
— Можу і на двох колесах їздить, якщо директор не бачить, — хизується Василь Возний, випробувач. — Але то на замовлення. А загалом потрібно, аби працювали всі вузли та агрегати, стояночні гальма, гальма, передній міст.
Напряму із заводу трактори не продають, їх відправляють до торговельної мережі по всій Україні. Вартість трактора 340 тисяч гривень, тоді як минулого року коштував 180.
Український на 21-23 відсотки
— Наскільки трактор білоруський? Чи, може, тільки назва залишилась? — цікавлюсь у директора.
— Трактор складається більш як із 700 найменувань комплектуючих. Від 21 до 23 відсотків у кожному тракторі українських комплектуючих. Це шини, диски, дах, акумуляторні батареї, радіатори, гідравліка, пневматика. Запчастини з Ромнів, Кіровограда, Чернігова, Ніжина, Запоріжжя.
Проте на сьогодні в Україні немає жодного підприємства, що виробляло б двигун, передній міст, коробку передач, задній міст. Усе це веземо з Білорусі.
— Є щось китайське?
— Жодної запчастини, — запевняє Анатолій Петрович.
— А європейське?
— Насос-дозатор, наприклад, з Прибалтики.
— А кондиціонер?
— Він встановлюються додатково. Ставили і німецькі, і італійські. Зупинились на італійських. Є базова модель, яку ми випускаємо. Магнітола, кондиціонер, тонування вікон, додаткове сидіння, термос, рукомийник — усе це додаткові опції.
— Чи використовуєте російські запчастини?
— Напряму з Росії не отримуємо. Комплектація йде з Мінська. Лише на двигуні паливний насос з Росії.
— Трактори удосконалюються з роками?
— Навіть якщо взяти трактор, який ми випускали у 2002 році, і теперішній, зовнішньо вони, можливо, і не дуже відрізняються. Та за складовими різниця відчутна. Якщо, наприклад, раніше стояв гідропідсилювач руля, бандура кілограмів на 30, то зараз це деталь невеликих розмірів. Легше рульове управління. У тракториста, який 8 годин працює за кермом, руки не відпадають, трактор маневреніший, легший у роботі. Змінилася система мікроклімату у кабіні. Змінилась форма і функціональність обігрівача. Може працювати і в режимі подачі холодного повітря, і в режимі обігріву.
Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №7 (1501)