У Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя багато випускників, які стали видатними, творчими, відомими особистостями
У Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя багато випускників, які стали видатними, творчими, відомими особистостями
У Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя багато випускників, які стали видатними, творчими, відомими особистостями (журналісти, науковці, педагоги, політики). Доля розпорядилася так, що не лише по всій Україні працюють випускники вишу, а й живуть за кордоном, заснувавши там власний бізнес.
Неодноразово ми публікували інтерв'ю про відомих, цікавих, творчих та цілеспрямованих особистостей – випускників НДУ, які чогось досягли у житті.
Проте не всі дипломовані спеціалісти вишу виїхали з міста, багато хто залишився працювати у Ніжині, а саме - в стінах рідного університету.
Однією з таких випускниць є кандидат філологічних наук, провідний фахівець Гоголезнавчого центру, провідний фахівець соціально-гуманітарного відділу НДУ, , активна учасниця КВН, учасниця програми «Зважені та щасливі» і просто приємна, позитивна співрозмовниця - Ірина Стребкова.
Доброго дня, Ірино, скажіть в якому році Ви закінчили Ніжинський державний університет, і яку кваліфікацію отримали?
Доброго дня. В 2007 році я закінчила філологічний факультет зі спеціальності «українська мова, українська література та англійська мова», отримала диплом з відзнакою; а наступного року – вже диплом магістра.
Потім працювала в Центрі гуманітарної співпраці з українською діаспорою при нашому університеті.
З 2012 по 2015 роки я навчалася в аспірантурі на кафедрі слов’янської філології, компаративістики та перекладу зі спеціальності «порівняльне літературознавство».
В 2016 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук (науковий керівник – доктор філологічних наук, професор Павло Михед).
Після закінчення вишу про що мріяли, які цілі собі ставили на майбутнє?
Я полюбила наш університет ще з початку свого навчання. Мені подобалися мої викладачі, з багатьма з них склалися товариські стосунки; я любила цю особливу університетську атмосферу вічної юності. Тому й хотіла працювати саме тут.
Зараз Ви працюєте в Ніжинському державному університеті. З чим саме пов’язана ваша робота в Гоголезнавчому центрі: можливо приїздять делегації не тільки з України, а й іноземці, аби детальніше вивчити життєвий шлях Гоголя?
У Гоголезнавчому центрі я працюю не так давно, лише четвертий місяць. Але з упевненістю можу сказати, що саме тут – серце Гоголівського вишу, адже Центр популяризує творчість Миколи Гоголя, регулярно готує до друку видання, присвячені спадщині славетного митця та іншим відомим випускникам Ніжинської вищої школи; разом із кафедрою слов’янської філології, компаративістики та перекладу організовує конференції та семінари, активно співпрацює з Інститутом літератури імені Тараса Шевченка НАН України та іншими науковими установами.
Також приїздять іноземці, які цікавляться творчістю Гоголя. Тут мені і стає в пригоді знання англійської мови.
А в соціально-гуманітарному відділі: це участь та організація КВН, аби урізноманітнити життя студентів?
Разом з моїми колегами - талановитими й активними фахівцями соціально-гуманітарного відділу я граю у складі КВН команди викладачів та співробітників НДУ «Ласковый май». Щиро кажучи, я «кайфую» від цих виступів. Це неабияка насолода опинитися у вирі студентського життя і щастя.
Ви – досить активна, цілеспрямована, різнобічно розвинута людина: кандидат наук, учасниця КВН, займаєтесь спортом, берете участь у всеукраїнських телепроектах. Що Вас надихає по життю, що мотивує ставити перед собою ті чи інші цілі?
-Дякую за стільки компліментів! (Сміється – Авт.)
Чесно, я не ставлю перед собою якихось особливих цілей. Вони виринають самі по собі як завдання, які треба виконати, причому виконати якісно і в конкретний проміжок часу. Це важливо. На початку року я завжди пишу собі wish-list (лист бажань), і сприймаю його не як набір нездійсненних мрій, а як план до дії. І, Ви знаєте, якщо докласти зусиль і вкласти частинку душі, то все обов’язково здійснюється! І не треба чекати, що хтось десь щось зробить і принесе. Хочеш – зроби сам. Важко самому – знайди друзів. Разом рухатися вперед набагато легше.
Коли виникла думка взяти участь у програмі «Зважені та щасливі»? Це була ваша власна ідея, чи можливо Ви спілкувались з кимось із учасників програми, і вони порадили?
В новорічні дні 2014 року я спіймала себе на думці, що не загадала жодного бажання. За півроку мені мало б виповнитися 30, а похвалитися було нічим... В моєму житті на той час було лише безкінечне навчання. Це було те, що я вміла... Одного вечора я сіла біля комп’ютера, відкрила сайт телеканалу «СТБ», і заповнила анкету для участі в шоу «Зважені та щасливі». Це було не просто заповнення якихось граф з цифрами по надмірній вазі, це був крик душі, прохання допомогти зняти з себе той «скафандр» із комплексів, під яким ховалася справжня я.
Я завжди дивилася фінальні випуски «Зважених», це було неначе новорічне диво! Я бачила наскільки люди змінюються не лише зовні, а й зсередини! І от я вирішила: наступного року і я сяятиму в новому тілі та, звичайно ж, у найкращій сукні! Сказано – зроблено! Все у наших руках!
Відверто кажучи, цього можна досягти і без шоу. Просто змінити своє мислення, правильно харчуватися й більше приділяти уваги фізичному навантаженню. Необов’язково тягати непідйомні штанги, стояти на голові чи виконувати складні піруети. Просто знайти для себе те, що приносить задоволення. Особисто для мене, це - піші прогулянки на свіжому повітрі, біг на природі, заняття аеробікою в приємній компанії під запальні ритми, плавання, тощо.
Що для Вас значила участь у програмі «Зважені та щасливі», що найбільше запам’яталося?
Участь у телепроекті була для мене великою відповідальністю. Адже я була обрана з понад 16000 охочих, які прагнули теж скористатися цим шансом! Я намагалася бути старанною й відповідальною. Для мене було важливим змінити себе та надихнути своїм прикладом інших. За важких умов закритого простору, де всі люди абсолютно різні та виснажені, важливо було також не втратити своє обличчя, зберігати спокій та толерантність.
Найбільше запам’ятався момент, заради якого я кілька місяців нещадно тренувалася. Це фінал! Вихід на сцену, коли в залі твої батьки, наставники й найкращі друзі!.. Коли ти виходиш у світ у новому тілі, зовсім іншою, сильною, дійсно щасливою! Я не йшла, я летіла! Це був момент абсолютного щастя!
В якихось іще всеукраїнських телепрограмах Ви брали участь?
Так, мене неодноразово запрошували експертом на передачу «Все буде добре». Там я розказувала й показувала глядачам вправи для рук, вчила готувати корисні страви, завдяки яким можна схуднути; на мені перевіряли косметичні засоби, тощо.
(Випуски програми «Все буде добре» на ТК «СТБ» з участю Ірини Стребкової)
https://www.youtube.com/watch?v=mkCozzMqKus –
https://www.youtube.com/watch?v=9qBWhbrCDSo
https://www.youtube.com/watch?v=LcRy5PJ1otI
https://www.youtube.com/watch?v=RXnmkiaq-Wk&t=529s
Кілька разів була на програмі «За живе», де ділилася досвідом, показувала корисні фізичні вправи, самомасаж, радила, як лікувати синці і що робити, якщо ви страждаєте на безсоння.
(Випуски програми «За живе» на ТК «СТБ»)
https://www.youtube.com/watch?v=OnoRyohMOC4&t=277s
https://www.youtube.com/watch?v=6c9t7G2QAfg
https://www.youtube.com/watch?v=aSbd89j51_o&t=480s
На передачі «МайстерШеф Діти» юним учасникам було поставлене завдання приготувати лише дієтичні страви й десерти, які мали б куштувати конкурсанти «Зважених та щасливих», де мені теж пощастило побувати й спробувати делікатеси, приготовані майбутніми шеф-кухарями.
Коли в Ніжині знімали випуск «Хата на тата», то учасники родинного шоу тренувалися під моїм безпосереднім керівництвом. Було досить кумедно, але життєво. (Сміється – Авт.)
Ви зараз активно займаєтесь спортом. Який саме вид спортивних тренувань? Яке харчування? Може щось порадите нашим читачам?
Щоб тримати себе у формі, я постійно займаюся спортом. Зараз це аеробні навантаження та силовий фітнес. Я тренуюся в "Ніжинському спортивному клубі" і запрошую усіх охочих. Спортзал розташований у приміщенні школи № 16, тут ви отримаєте гарний настрій і результат, яким пишатиметесь!
Звичайно, що 70 % успіху в схудненні це - правильне харчування. Намагаюся їсти «здорову» їжу (каші, овочі, фрукти, рибу, м’ясо, кисломолочні продукти), більше рухатися та щодня радіти новому дню.
Усім раджу більше часу проводити на свіжому повітрі; знайти для себе те, що приносить задоволення; шукати у всьому позитив і ні в якому разі не заїдати стреси тістечками! Краще одягти кросівки – і в спортзал або на стадіон, і стрес, як рукою зніме – перевірено на собі.
Чи є у Вас в житті наставники, можливо близькі люди, у яких Ви багато чому навчились?
Звичайно! Я завжди кажу, що мені в житті таланить зустрічати щирих, мудрих, добрих людей!
Я пишаюся своїми друзями, викладачами, колегами та однодумцями.
Поважаю свого наставника, наукового керівника, професора, доктора філологічних наук Павла Михеда. Його далекоглядність та мудрість завжди наснажують мене.
Багато чому мене навчив Іван Миколайович Коробка, полковник, командир Спеціального авіаційного загону ОРСЦЗ ДСНС України. Він займається спортом, і може дати багато корисних порад, його делікатність і зважений, професійний підхід у цій справі мене надихнули.
Адже за 4 місяці до «Зважених» я звернулася саме до нього. Він завжди підтримував мене, допомагав, радив та контролював. «Все буде!», «Все вийде!», - чула я повсякчас від нього. І вийшло ж!
На телепроекті я зустріла свого тренера, інтерконтинентального чемпіона з боксу В’ячеслава Узєлкова. Нещадний на тренуваннях, вимогливий до кожного, він запалив в мені бажання завжди боротися до кінця, ніколи не здаватися і працювати до останньої краплі поту. «Сапай, мала, сапай!», - щодня говорив мені Слава. І я «сапаю» досі, як бачите.
Коли В’ячеслав запросив мене на тренування до свого міста Вінниці, я познайомилася з його дружиною – чарівною Мариною Боржемською-Узєлковою. Я ніколи не зустрічала таких жінок, як вона! Захоплююся нею. Мудра, красива, завжди усміхнена. Я дивувалася: коли вона все встигає? Мати двох дітей, постійні тренування, робота, домашні клопоти, навчання, поїздки... Вона мене теж в усьому підтримувала і, звичайно ж, тренувала разом із Славою. Скажу чесно, її тренування набагато «жорсткіші». З милою посмішкою на обличчі Марина влаштовувала справжнє пекло у залі. А потім обіймала, як рідну, і весь біль минав...
В моєму оточенні дуже багато людей, які мене надихають, які мене вчать, до порад яких я дослухаюся. Я щаслива, що маю честь спілкуватися з інтелектуальною, спортивною й культурною елітою не лише нашого міста, а й всієї країни.
Спілкувалася Валентина Ващенко
Фото з архіву Ірини Стребкової