У неділю, 25 березня, у Ніжині привітали номінанток міського конкурсу «Жінка року-2017». Захід проводять сімнадцятий раз. Цього року лауреатками стали 18 жінок з різних сфер: управлінці, медики, педагоги, працівники, підприємці тощо
У неділю, 25 березня, у Ніжині привітали номінанток міського конкурсу «Жінка року-2017». Захід проводять сімнадцятий раз. Цього року лауреатками стали 18 жінок з різних сфер: управлінці, медики, педагоги, працівники, підприємці тощо
На «Жінку року» бортовий механік Павлова прийшла у сміливій сукні.
У неділю, 25 березня, у Ніжині привітали номінанток міського конкурсу «Жінка року-2017». Захід проводять сімнадцятий раз. Цього року лауреатками стали 18 жінок з різних сфер: управлінці, медики, педагоги, працівники, підприємці тощо.
До вручення ніжинські жінки підходять з особливою ретельністю. Зачіски, макіяж і обов’язково довга сукня. Цього року, до речі, у жінок було два виходи — у національному костюмі та у вечірньому вбранні. Ну, чим не конкурс краси. Проходили урочистості у міському будинку культури.
Звання «Рятувальниця року» одержала 31-рїчна Катерина Павлова. Вона — бортовий механік-рятувальник авіаційної ланки на легких вертольотах авіаційної ескадрильї спеціального призначення спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України. Струнка білявка у червоній сукні з декольте просто сяяла на сцені.
Катя — єдина жінка бортовий механік. На цій посаді з грудня минулого року, до цього була рятувальницею. Літає на невеликих вертольотах. Її завдання — керування лебідкою, на якій піднімають постраждалих та спускають рятувальників.
— На початку березня лежала у санчастині, застуда. І тут телефонує командир і каже: «Ми порадились і вирішили, що ти маєш бути жінкою року». Якщо так вважають, то, мабуть, так і є. У мене взагалі принцип: самій не напрошуватись, та, якщо пропонують, не відмовлятися.
В авіазагоні Катя з 2006 року. У професію привів тато. Він — начальник парашутно-десантної служби. Два роки провчилася на стаціонарі у Ніжинському університеті імені Миколи Гоголя на соціальній педагогіці та практичній психології, потім перевелась на заочне і почала працювати.
— Сукню, яку ви обрали для заходу, не кожна жінка могла б собі дозволити. Як вдалося досягти ефекту: гарний пошив чи чудова фігура?
— І те й інше. Я ретельно стежу за фігурою. Займаюся спортом. Навіть веду в Інтернеті сторінку, на якій розповідаю про правильне харчування, тренування. До того ж захоплююсь пол-денсом (танець на жердині).
Сукню замовляла через Інтернет. Прийшла зовсім не та, яку хотіла. Тому разом з подругою-кравчинею перешивали. Вийшло навіть краще, ніж очікували. Бюсту не вдягала, бо завдяки пошиттю все підтримувалось. Єдине, що зробили, тоненьку підкладку, аби не було дуже відверто.
Коли прийшла на захід і побачила інших жінок, то влягла хутряну накидку. Зрозуміла: сукня й справді смілива. Але номінантки в один голос сказали: «Катю, зніми (накидку). Ти маєш показати себе красиву». То все ж таки на сцені була просто у сукні. Накидку ж надягала у залі, бо було досить прохолодно.
Маріна Забіян, «Вісник Ч» №13 (1664) від 29 березня 2018
Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: