В Литву - по «євробляху». Історія звичайного робітника

У газеті «Деснянка» №27 (712) від 5 липня 2018 опублікували історію одного із співробітників, який погодився розповісти, як він купував машину в Литві


 

У газеті «Деснянка» №27 (712) від 5 липня 2018 опублікували історію одного із співробітників, який погодився розповісти, як він купував машину в Литві.

Влад - звичайний менеджер. Гроші збирав майже три роки. Увесь цей час багато в чому собі відмовляв. Словом, жив скромно. Усе - заради своєї мрії.

Де шукав

Чернігівець довго вагався, де купувати автомобіль. Спочатку шукав машину в Україні. На те авто, що більш-менш йому подобалося - не вистачало коштів. А їздити на вітчизняному «Ланосі», постійно його ремонтувати дуже-дуже не хотілося. Тож шальки терезів схилялися в бік потриманої європейської автівки.

Завдяки досягненням цивілізації, а саме інтернету, став вивчати автомобільний ринок Литви і Польщі. Оскільки ціни у цих країнах майже не відрізняються, у пріоритеті стала Литва. Тут майже все населення розуміє російську мову, а це неабиякий плюс.

Чим їхав

Влад порівнював варіанти, чим і як дістатися Вільнюса, столиці Литви. З найдешевших способів - «blа-blа-саг» - інтернет-сервіс з пошуку попутників. Можна доїхати за 600-800 гривень. Та варіантів на запланований день не було.

Цікавився квитками на автобус «Київ-Вільнюс». Вартість - майже 1300 гривень. Але у дорозі понад дванадцять годин - не дуже радувало.

Як альтернативу розглянув авіапереліт. Думав, що це дуже дорого обійдеться. Та, як виявилося, якщо замовляти квиток за 2-3 тижні, то він коштуватиме дешевше, ніж на автобус. Влад купив авіаквиток до Вільнюса за 1080 гривень.

Куди на нічліг

Мало долетіти, треба ж десь переночувати. І знову допомагає інтернет! Пропозицій - багато. Готелі (від ЗО евро за добу), хостели (від 5 евро за добу), приватні квартири (від 50 евро за добу).

Влад забронював найбюджетніший варіант - хостел (7 евро), бо не відав, на скільки затягнеться його подорож.

Зв’язок

Так як чернігівець не знав, скільки коштували у Литві послуги мобільного зв’язку, вирішив поповнити рахунок вдома. Бути в мережі - дуже важливо!

Аеропорт

Нарешті день вильоту! Завчасно роз-друкував квиток на літак, адже така послуга в аеропорту коштує 20 евро.

До аеропорту «Бориспіль» з Чернігова дістався за 200 гривень маршруткою, що курсує за попереднім замовленням від зупинки «Україна». До речі, зараз в аеропорту можна пройти контроль за допомогою фастлайн і зекономити більше часу на каву аюо перепочинок.

ВІЛЬНЮС

З летовища до хостела можна доїхати автобусом. Та оскільки аеропорт розміщений на околиці міста, українець вирішив піти пішки - глянути на Європу, як кажуть, зблизька!

- Чесно кажучи, мене Литва трохи розчарувала, - ділиться враженнями чернігівець. - Околиці Вільнюса від околиць нашої столиці відрізняються тільки вказівниками латиницею і якісними дорогами.

Авторинок

Коли Влад дістався до свого хостела, робочий день уже добігав кінця. Поїздку на автобазар переніс на ранок. Вирішив на одному варіанті не зупинятися. Домовився з кількома власниками автівок про зустріч, та спершу все ж - авторинок, який розміщений за містом. Поряд з ним працює речовий базар «Гарюнай». До нього курсують за графіком безкоштовні автобуси. Цим і скористався Влад.


На авторинок чернігівець прибув раніше всіх, близько восьмої ранку. Виявилося, що він працює з дев’ятої.

- Я такої кількості машин ніколи не бачив. Які хочеш! На будь-який смак і гаманець, - згадує. - Очі розбігалися... Дуже здивувало те, що не було тут «популярних» у нас «Жигулів» та «Ланосів».

Натомість виблискували «Ауді», «Мерседеси», «Фольцвагени», «БМВ», «Тойоти», «Мазди»... Ціни дещо вищі, ніж на автівки на автомобільних сайтах.

Ринок поділений на невеличкі авто-майданчики, куди запрошує продавець покупців. Машину, яка сподобалася, можна протестувати. Також проїхатися містом або спеціальним майданчиком на авто-базарі.

На самому ринку є станція техобслуговування, де покупець проходить техогляд машини. За кілька кілометрів від авторин-ку - відділ реєстрації «Регітра», це аналог нашого сервісного центру МВС. Тож покупцеві дуже зручно, що все поряд.

Чимало і яток страхових компаній. Адже їздити без обов’язкового страхування не можна, загрожують великі штрафи.

Ціни

Вартість машин на авторинку стартує від 1300 євро. Це, приміром, «Опелі», «Форди» початку 2000-их років. Найбільш популярні моделі - «Ауді-Аб», «Фольцва-ген-пасат», «Фольцваген-гольф». Ціни на такі авто - від 1800 євро. «БМВ» та «Мер-седеси» коштують дорожче - від 2,5 тисячі євро. Мова про 15—18-річні автівки.

Влад придивився собі «Ауді-Аб» 2005 року випуску. Продавець просив за неї 3,5 тисячі євро. Українець у бюджет вкладався, але ж ще потрібно пройти техогляд - від 40 євро, оформити страхування - ЗО євро, заплатити за реєстрацію транспортного засобу. За все - десь 200 євро, крім того, треба лишити гроші на дорогу, пальне.

Тож добре все підрахувавши, Влад вирішує пошукати схожу машину у безпосередніх власників, з якими домовлявся про зустріч напередодні.

Півдня витратив на пошуки та проїзд. І ось з третьої спроби знайшов свою мрію! Власник просив за авто 3,3 тисячі євро. Та після довгих і складних перемовин, продавець погодився віддати за 3 тисячі 100 євро.

На радощах українець поспішив оформляти документи. З власником склали договір купівлі-продажу. Для цього не потрібно звертатися до нотаріуса. Треба лише заповнити спеціальний бланк, де обов’язково вказують дані продавця, покупця, суму, за яку було продано чи куплено авто.

Ключі у Влада в кишені.

Ще продавець у своєму електронному кабінеті має дати дозвіл на зняття автомобіля з обліку.

Наступним етапом стала реєстрація машини. Оскільки іноземець у Литві зареєструвати на себе не може, на авторинку існують легальні фірми-посередники, які й пропонують такі послуги.

Вартість реєстрації коливається у межах 200 євро. Тож заповнивши всі потрібні документи, Влад вирушив до «Регітри» реєструвати свою «Ауді». Послуги фіксовані, менше 20 євро. Працівники чемні, російською пояснюють, які потрібні документи. Дуже вразила кількість співвітчизників, котрі, як і Влад, вирішили придбати у Литві машину.

У страховій компанії оформив поліс. Найдешевший пропонують за 29 євро.

Довга дорога додому

Підрахувавши, скільки потрібно бензину, аби дістатися неньки України, Влад вирушив на АЗС. Ціни трохи збентежили. Літр бензину коштує в Литві 1,20 евро, це 38 гривень. Заправившись, завів двигун і - в дорогу. Оскільки Білорусь таких автівок на свою територію не пропускає, довелося їхати в об’їзд - через Польщу. Це майже вдвічі довша відстань.

Дуже вразила якість доріг. Хоч вони вужчі, ніжу нас, але без ямок і вибоїн. Незвично виглядають уздовж шляхів сітчані паркани. Вони захищають від аварій звірів та автомобілістів. Здивували пішохідні переходи. Над кожним облаштовані сонячна батарея і вітряк, які забезпечують енергією для освітлення зебри у темний час доби. Пішохідний перехід - це така собі гірка, яку переїхати можна, лише знизивши швидкість авто. У іншому разі - полетиш у небо!

Кордон з Польщею - умовна лінія.

Польща

- Таке враження, що всі наші «даїшни-ки» переїхали в цю країну! - жартує Влад. - За кожним поворотом чатують з радарами. Перевищення швидкості коштуватиме від 20 євро. А ще варто пам’ятати, що тут можна розраховуватися лише злотими. Тож я повільно, але впевнено і з комфортом їхав далі.

Майже в кожному населеному пункті працює відеофіксація порушень. Іншими словами - відеокамери. Дуже зручно, що про це попереджають знаки.

Дорога з Вільнюса до українського кордону - міжнародного пункту пропуску «Ягодин», була сім годин (з невеличкими зупинками поїсти).

Україна

- Батьківщина, як завжди, дивує: десятикілометрові черги з вантажівок! - розповідає Влад. - Перетин кордону тривав 40 хвилин. Я одразу поїхав шукати заправку. Слава Богу, далеко їхати не довелося -за кількасот метрів - величезна кількість АЗС. Чим ближче доїжджав до столиці, дорога ставала все гіршою. Волинська, Рівненська та Житомирська області можуть похвалитися якістю автошляхів. А ось Київщина вразила кількістю ямок. Заснути за кермом точно не вдасться! Таких «репресій» «євробляха» ще не бачила!

Влад вирішив скоротити дорогу і поїхав через Вишгороду бік Десни Козелецького району. Пожалкував триста разів!

- Такої дороги я не бачив у своєму житті! Вона ніби є, але їхати нею нереально, - обурюється. - Тож пересувався довго і дуже обережно. Інколи думав уже повернутися назад, щоб податися в об’їзд.

Нарешті - у рідному Чернігові! «Ауді-Аб» 2005 року обійшлася Владу у 3 тисячі 500 евро. Такий же автомобіль у нас коштує від 8 тисяч доларів. Різниця суттєва. Найбільший і найголовніший недолік - машину не можна зареєструвати в Україні, адже їй більше семи років.

Наступна мрія у чернігівця - доступне розмитнення, а ще, аби автівки коштували в Україні так само, як за кордоном, і не треба було їхати по них у далеку Литву.

P.S. Матеріал не є рекламою чи пропагандою. Ця історія про те, що мрії здійснюються.