Перемир’я, перемовини і завершення війни: чим визначається фінал

Відзначення вісімдесятої річниці Перемоги у Другій світовій війні стало тлом для спроб закінчити іншу війну — найбільшу в Європі після 1945 року: війну Росії проти України. Голова Китайської Народної Республіки відвідав Москву, щоб відсвяткувати знаменну дату разом із президентом Росії, а лідери провідних європейських країн — Франції, Великої Британії, Німеччини, Польщі — прибули до Києва, щоби 10 травня висунути ультиматум президенту Росії. Європейські лідери разом з Україною вимагають припинення вогню з 12 травня, погрожуючи новими санкціями проти Кремля у разі, якщо Путін не погодиться з цією пропозицією. Враховуючи, що європейські лідери і Зеленський під час зустрічі в Києві мали розмову з президентом США, можна припустити, що санкційна ініціатива узгоджена з Дональдом Трампом, пише Віталій Портников для Vilni-media.

Однак Путін діє по-своєму. Через кілька годин після візиту європейських лідерів він з’явився перед російськими журналістами — і ще й у нічний час, тобто в американський прайм-тайм, — щоби фактично відкинути ідею перемир’я і натомість запропонувати провести російсько-українські перемовини в Стамбулі вже 15 травня.

Таким чином, сторони залишаються на своїх попередніх позиціях. Трамп уже давно намагається переконати Путіна погодитися на припинення вогню, щоби розпочати перемовини про умови сталого миру. Путін відкидає цю пропозицію і наполягає, що перемовини повинні відбуватися під час активних бойових дій. Можна припустити, що російський президент просто намагається скористатися схильністю американського колеги до дипломатії, щоби виграти час, продовжити воєнні дії на українських територіях і авіаційний терор проти мирного населення.

І тепер головне питання — як реагуватиме на цю ситуацію Дональд Трамп. Європейські лідери і Зеленський чітко продемонстрували йому неконструктивність Росії, небажання Путіна припиняти вогонь та очевидну зацікавленість у продовженні війни. Навіть президент Туреччини Реджеп Ердоган, якому Путін зателефонував після виступу перед журналістами, пов’язав можливість перемовин у Стамбулі із припиненням вогню.

Але Путін дає Трампу ілюзію вибору, демонструє нібито готовність до перемовин. І саме від того, який курс обере найближчим часом президент США, залежатиме подальший перебіг подій.

Варто розуміти головне: це не стільки питання припинення вогню — Путін не має наміру дотримуватись його і пропонує лише короткі перемир’я, щоби переконати Вашингтон у своїй конструктивності. І не питання санкцій — через співпрацю з Китаєм Росія здатна частково нівелювати їхній вплив і продовжувати війну роками.

Це, передусім, питання військової допомоги Україні з боку США та європейських країн. Якщо така допомога триватиме, якщо Україна отримуватиме нову зброю і можливості знищувати російських окупантів та їхню техніку, завдавати ударів по військових і енергетичних об’єктах на території Росії, — тоді Путін буде змушений замислитися: його війна на виснаження обертається проти нього самого, підриваючи ресурси і стабільність власного режиму.

Але якщо ця допомога припиниться, що стане зрозуміло після вичерпання пакета допомоги, ухваленого ще за Байдена, — Росія отримає нові можливості для терору з повітря і просування на фронті.

Ось і відповідь на питання, як може завершитися ця війна. Бо насправді її фінал визначається не дипломатією, яку Москва завжди використовувала як знаряддя пропаганди і дестабілізації, і не санкціями, які Росія досі витримує завдяки авторитарним союзникам. Фінал визначається полумʼям, у якому згорають російські аеродроми, нафтопереробні заводи і військова техніка.

Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: