Ніжне, повітряне, з чарівним візерунком…
Це все про мереживо. Напевно, немає дівчини, яку б не приваблювало мереживо. Також, мереживо вважається і дитячою тканиною, бо часто саме ним обробляються сукні та блузки на свята. Завдяки різноманітності видів і кольорів, а також сумісності практично з усіма стилями кожен знайде в ньому щось для себе. Незважаючи на те, що мереживо міцно асоціюється з ніжністю (саме тому його так часто використовують для створення образу нареченої), з його допомогою можна створити драматичний або готичний образ, передати пристрасть або таємничість. Актуально мереживо і для прикраси будинку та виготовлення речей у вінтажному стилі.
Мереживо широко використовується для виготовлення одягу, аксесуарів та окремих елементів (наприклад, комірів, манжетів тощо), білизни, як декор для оздоблення одягу, для виготовлення та оздоблення предметів інтер’єру (постільна білизна, тюль, скатертини, подушки, серветки, та ін.), а також у ремеслах. Використовувати їх можна де завгодно, але поділяються на типи не за сферою застосування, а за типом виробництва та географічним принципом.
За типом виготовлення мережива можна розділити на:
- ручна праця;
- машина.
Мереживо ручної роботи, в свою чергу, поділяється на види за технікою виконання або місцем виготовлення.
За технікою виконання розрізняють такі види мережива:
- В’язані – на спицях або гачком.
- Дуктил – макраме та фріволіте (тканий човник).
- Очерети – на бобіни.
- Shitoe – голка і хардангер.
- Стрічка.
Мереживо, сплетене коклюшкою, для нас найбільш звичне і ми вважаємо його традиційним. Багато, напевно, сприймали їх як прикрасу будинку, особливо серед старшого покоління.
В Україні коклюшечне мереживо плетуть з 13 століття, а часом його появи в Європі прийнято вважати 16 століття, де в цей час з'явилися металеві шпильки, на яких будувався технологічний процес: булавки встромляють уздовж лінія візерунка, надрукована на папері та обмотана шпульковими нитками, створюючи візерунок. 18 століття вважається новим піком розквіту з моменту появи коклюшного мережива – техніка плетіння значно ускладнилася, а в мереживо почали впроваджувати кольорові нитки шовку.
Ще однією характерною рисою коклюшного мережива є складність його виконання: для плетіння складних візерунків можна використати до 1200 бобін. Тому його не роздавали рукодільницям як дозвілля, а виготовляли виключно на продаж.
Види мережива. Різновиди мереживних візерунків та їх характеристики
Макраме – вузловий вид. У перекладі означає: з арабської – «коса, мереживо», з турецької – «шарф» або «серветка». Вважається, що макраме з'явилося в 9 столітті до нашої ери. Саме в цей час почали з'являтися вироби з вузлів. Плели, як правило, моряки в походах, виготовляючи талісмани, кулони та амулети собі або в якості подарунків. Вироби з макраме міцні та довговічні, не втратили своєї краси та оригінальності. Завдяки цим властивостям він став популярним серед усіх груп населення і існує досі.
Фріволіте - це вузлове мереживо, яке плететься човниками або голкою. Таку ж назву має і однойменна техніка. Цей вид мережива прийшов із Франції, а саме слово означає «розкутий», «розслаблений». Таттен був відомий і на Сході, але під іншою назвою - «макук», тобто «човник» - інструмент, за допомогою якого виготовляли рибальські мережі.
Мереживо голкою. Голчасте мереживо є найбільш еластичним з усіх видів. Зробіть це за допомогою голки та нитки. Щоб отримати найтонше мереживо, доведеться витратити набагато більше часу на плетіння інших різновидів. Класичний візерунок – троянди та деякі інші види квітів.
Рішельє. Класична біла гладь вишивається стібками різної глибини, створюючи темніші та світліші відтінки. Основою зазвичай служить тонка тканина - тонкий льон, муслін, батист, органанди, а також марля. Типові види поверхонь включають дрезденське мереживо, ірландський каррікмакрос, шотландський айршир і квіткові варіації індійських візерунків. Техніка Рішельє полягає у вирізанні викрійок на тканинній основі з подальшою обробкою країв отриманої викрійки. З найпоширеніших сортів Рішельє – італійська ретицелла.
