Статус столиці Радянської України у 20-30-х роках минулого століття дав дуже багато задля розвитку культурного життя Харкова.
Однією з найяскравіших і найтрагічніших сторінок цього періоду стала історія Леся Курбаса та його дітища – театру «Березіль». Про це розповідає Мій Харків.
Харківський період
Театр Курбаса перевели з Києва до столиці як один із найцінніших творчих активів у руках радянської влади. Загалом у Харкові Курбас поставив майже двадцять спектаклів. Період життя Курбаса у Харкові золотими літерами вписано в історію української культури.
Режисер фактично з нуля творив сучасний театр європейського рівня. Він увійшов до числа головних європейських творців-модерністів свого часу. Трупа театру складалася з неймовірних за ступенем обдарування акторів. Варто просто перерахувати ці прізвища, які давно набули статусу легендарних: Бучма, Ужвій, Крушельницький, Чистякова.
Навколо молодого та незвичайного театру почали збиратися й інші свіжі творчі сили, які на той час осіли у столиці Радянської України. Павло Тичина та Остап Вишня, Куліш, Яновський, Бажан.
Курбас прагнув максимально модернізувати простір української театральної сцени. Він відкидав застарілу естетику побутового театру ХІХ ст. У його п'єсах виявлялася любов до філософії. У той же час гра акторів була психологічно достовірна.
У постановках «Березіля» знаходилося місце балагану, гротеску, цирковим прийомам, буффонаді та карнавальній умовності, але при цьому все це звертало думки глядача до найгостріших проблем сучасності. Ставилися п'єси не лише українських авторів, а й зарубіжних. Вистави були яскравими та барвистими. Однією з "фішок" постановок Курбаса була дивовижна винахідливість при художньому оформленні.
Режисер знайшов у Харкові «свого» автора. Ним став Микола Куліш. Вистави за його п'єсами «Маклена Граса» та «Мина Мазайло» викликали запеклі суперечки та неприйняття частини критиків, але у результаті увійшли до підручників театрального мистецтва..jpg)
Митець і влада
Головна проблема Леся Курбаса в тому, що він не був радянським режисером. Ніколи не зміг би навіть його удавати. Про це пишуть його сучасники та дослідники. Однак час і місце було таке, що з радянською владою треба було домовлятися та постійно підтверджувати свою лояльність. Курбаса звинувачували у «правому ухилі», любові до буржуазного театру, відриві від пролетарських ідеалів.
Як каже одна з версій, після прем'єри «Маклена Граса» у Курбаса відбулася серйозна розмова з головним партійним начальником Харківської області Постишевим. Режисеру було сказано про те, що час переходити на позиції соціалістичного реалізму. З експериментами було покінчено. Сталін починав закручувати гайки. Попереду був час Голодомору та Великого терору. У мистецтві розпочиналася жорстка централізація, ідейна та художня уніфікація. Таким людям як Лесь Курбас у цій системі просто не було місця.
З 1930-го три роки Курбас нічого не ставить на сцені свого театру у Харкові. Офіційна причина – проблеми із здоров'ям. Справжня – неможливість працювати в режимі тиску та заборони від влади.
Про трагічне закінчення життя Леся Курбаса, його останні роки та загибель від рук НКВС читайте у продовженні від MyKharkov. Також ви дізнаєтесь більше про біографію видатного діяча культури та його життя у до-харківський період.
