Забезпечення належного повітрообміну в укриттях, бомбосховищах і захисних спорудах належить до критично важливих інженерних завдань. У закритих приміщеннях із обмеженим повітряним об’ємом вже протягом короткого часу може зростати рівень вуглекислого газу, підвищуватися вологість і погіршуватися загальний стан людей. Залежно від місткості укриття, вентиляційна система має забезпечувати як мінімум базовий рівень життєзабезпечення, а в окремих випадках — фільтрацію повітря від пилу, диму або можливих шкідливих домішок.
Особливості вентиляції в укриттях
На відміну від звичайних промислових приміщень, вентиляція бомбосховищ повинна враховувати:
-
обмежену площу та відсутність природного повітрообміну;
-
можливість перебоїв електроживлення;
-
необхідність довготривалої автономної роботи;
-
підвищені вимоги до надійності конструкцій;
-
інколи — потребу у ручному приведенні в дію.
Тому системи вентиляції для таких об'єктів часто комплектуються обладнанням, здатним працювати як від електродвигуна, так і в аварійних режимах.
Електроручні вентиляційні рішення
У класичних схемах застосовуються вентилятори та фільтровентиляційні установки, що можуть обладнуватися ручними механізмами обертання крильчатки або мати мотор з можливістю резервного запуску. Такі агрегати повинні працювати стабільно при зміні навантаження, забезпечувати контрольовану витрату повітря та ефективно функціонувати навіть у разі обмеженого енергопостачання.
Приклад технічної моделі
Серед промислових рішень, що застосовуються у системах примусової вентиляції різного призначення, зустрічаються моделі типу ЕРВ-49M з двигуном АІР 63 A2 (0,37 кВт, 3000 об/хв), представлені в асортименті Ventilator.ua. Таке обладнання характеризується стабільною продуктивністю при компактних габаритах, може використовуватися у системах із середнім опором повітропроводів та адаптується до умов, де потрібний контрольований повітрообмін.
Основні критерії підбору вентилятора для укриття
Під час вибору вентиляційного агрегата важливо врахувати такі параметри:
-
Продуктивність (м³/год) — визначається кількістю людей та об’ємом приміщення.
-
Можливість аварійного або ручного запуску — залежно від рівня автономності споруди.
-
Стійкість до тривалих навантажень — особливо важливо у випадках тривалого перебування людей в укритті.
-
Енергоефективність та споживання електроенергії — при обмежених джерелах живлення це критично.
-
Зручність обслуговування та доступ до вузлів — з метою швидкої перевірки та очищення.
-
Відповідність вимогам до безпечного мікроклімату — з урахуванням вологості та можливих домішок у повітрі.
Ефективна вентиляція у захисних спорудах є не лише питанням комфорту, а одним із ключових факторів безпеки. Застосування електроручних вентиляторів та універсальних установок із можливістю резервного керування дозволяє забезпечити безперервний повітрообмін навіть за умови втрати електроживлення. Правильно підібране обладнання з урахуванням продуктивності, автономності та технічних параметрів гарантує стабільну роботу системи у критичних умовах.
