Завантаження ...
banner

Затягана футболка й нечесані коси не воскресять тих, хто вже не з нами...

3949_7316_1499428641_0.jpg

Але зруйнують надію в серцях тих, хто з вами поряд. Це стосується цивільних. Переважно тих, хто нині живе у відносній безпеці. І чиє життя нині сповнене нехитрих мирних радостей.

Але вони бояться в цьому зізнаватися, щоб ніхто не подумав, що з ними все добре. Що в них – усе гаразд. Бо не можна, щоб було все гаразд, коли в країні війна. Треба страждати. 

Можливо, ви чули про Елен Лангер. Її називають матір’ю позитивної психології.

Свого часу вона провела цікавий експеримент.

Вісьмом чоловікам далеко за сімдесят, які доживали віку в притулку, де все їм приносили на блюдечку, організували таку собі подорож у часі.

Їх на кілька днів поселили в умови, де все було облаштовано, ніби… двадцять два роки тому. І попросили поводитися, ніби вони молодші на 22 роки.

А потім виміряли їхні фізичні показники, і були в шоці: чоловіки, якщо вірити медичним показникам, помолодшали десь так на два десятиліття!

Ще раз: провівши деякий час в умовах, які змушували дідусів думати, що вони молодші, ніж є насправді, вони насправді стали молодшими.

З цього експерименту потім наробили безліч висновків та умовиводів.

Але факт лишається фактом: наш мозок дуже швидко всотує умови, які ми йому стоврюємо, і починає адаптовувати до них наше тіло. І душу (хто в неї вірить).

Тому коли ви опинилися в непоганих, як на війну, умовах, але вже другий місяць ходите в одному й тому ж спортивному костюмі лише тому, що це – війна, а у війну годиться страждати, не робіть так, будь ласка.

Ви нікому своїми стражданнями не зробите краще.

Ваші стражденні обмеження ніхто й не помітить.

Але ви руйнуєте зсередини себе. І життя навколо себе – також.

Тож не ходіть у старих футболках, не збирайте й погані новини, не поглиблюйте свій відчай, не примножуйте страждання.

Ви не врятуєте цим тих, хто вже загинув. Але мовчки й натхненно вбиватимете надію в серцях живих.

Якщо маєте хороші новини, пишіть про них.

Розповідайте. Діліться.

Це аж ніяк не означає, що ви не думаєте про війну. Ні!

Ви просто оберігаєте той самий промінчик світла у нашому спільному темному тунелі.

Згасне промінчик – складніше буде шукати вихід.
Усім нам.
Дякую.

Alina Akulenko