Сенсом кохання не є закохати в себе людину. Те, що ми називаємо коханням, насправді є егоїзмом та інфантилізмом. Але ми звикли видавати бажане за дійсне і романтизувати свої власні недоліки. Подавати свої милі пороки з витонченою боку.
Коли ви хочете, щоб вас торкалися, пестили, збуджували, стискали – це пристрасть.
Коли ви хочете, щоб про вас всіляко дбали, вирішували ваші проблеми, робили вам подарунки, забезпечували вас – це інфантилізм.
Коли ви хочете, щоб вас несамовито кохали, жити без вас не могли, поділяли з вами весь свій час і відвели все інше на другий план – це егоїзм.
Коли ви хочете терміново народити дитину від конкретної людини – це біологія.
Коли ви хочете, щоб він терміново зробив вам пропозиціювона погодилася стати вашою дружиною – це залежність від громадської думки.
Коли ви кохаєте – ви нічого не хочете. Ви просто кохаєте.
Ви ходите по квартирі, чистите зуби, відправляєте робочі листи, купуєте хліб, п’єте чай, телефонуєте мамі – і одночасно кохаєте цю людину. Вона може бути в цей час де завгодно і з ким завгодно. Вона може навіть не знати про те, що ви її кохаєте. Різні проблеми відбуваються і далі, життя тече, як зазвичай, але все одно якось вам так добре…
Так, це не практично, ірраціонально і дивно.
Але саме це і є кохання.
Все інше – просто людські пристрасті.
Вибудовувати можна встосунки, а не кохання. Боротися можна за життя дитини, перше місце на конкурсі або свої права, але не за кохання. Очікувати можна відповідальності за слова та вчинки, чесність або розуміння, але не кохання.
Кохання – не має практичного результату. Потрібно просто навчитися називати все своїми іменами, і тоді все стане на свої місця.
Кохання – це просто приємне тепло всередині вашого тіла.
І це краще, що мені доводилося відчувати.
