Пристрасть вона так, до післязавтра, а сумісність вона назавжди. Все важливо і все не важливо; тобто, якщо це біологічна сумісність, то вона в усьому розумієш? Людина тобі підходить у всьому… З рук випустити важко, правда… І все одно, що вона каже, просто слухаєш голос.
І все одно, що вона робить, просто дивишся на неї… Дивишся, і тобі добре, тепло так…
Ти на неї дивишся, і таке почуття — ось я й удома, розумієш? А потім з іншими нічого не виходить. Все начебто і нічого так, але весь час додому хочеться…
Подруга, яка психолог і взагалі розумниця, сказала якось, що ми, по суті, можемо вибрати будь-кого з тих, кого любили, і прожити з ним усе життя. Я також приходжу до висновку, що довгий шлюб це питання самодисципліни. Закоханості прекрасні і нескінченні, йдуть одна за одною, і вся річ тільки в тому, щоб вибрати когось одного і прийняти рішення бути з ним.
Людина молода, поки здатна змінити своє життя, якщо воно не влаштовує. Старість визначається не станом тіла, шкіри та волосся, а наявністю сили для змін. Не треба собі брехати про майбутнє, його немає, якщо вже зараз ви здатні тільки лежати у бік щастя. Коли ж ви розвиваєтеся, змінюєтеся і працюєте, не думайте дурниць – ви по-справжньому молоді.
Багато зараз думаю про доросле кохання, про способи його вираження. Поляки говорять, ніби каміння жують, зауважив Дюма, — так це він не чув, як освідчуються дорослі люди. Болісна акуратність: як би не пообіцяти зайвого, не втратити обличчя, не показати себе залежним, не відрізати шляхи відступу. Якщо коротко, все приблизно зводиться до фрази: “Не хочу сказати, що я без вас не можу, – я без усього можу, – але дуже не хотілося б”. Наче зрілість обіцяла нам свободу, а навчила лише обходитися без усього.
Марта Кетро.
