Завантаження ...
banner

Нас ламають не обставини

psihotravma2.jpg

Ми вразливі перед тими, хто нам найдорожчий… Нас ламають не обставини, не вороги і не думка сторонніх людей. Нас ламають близькі люди: ті, хто найближчий.

Тому що решті найчастіше нас просто не дістати.

А близькі вони тому й близькі. Вони поряд. І ми їм довіряємо.

Вони ті, до кого ми не боїмося повертатися спиною.

Ті, до кого ми приходимо з розкритими долонями та незахищеним серцем.

Ті, від кого ми найменше очікуємо на щось погане.

Ті, у чиєму захисті та співучасті ми впевнені.

Ті, кого ми найбільше потребуємо.

Усі ножі у спину завжди від тих, кого прикриваєш собою. Адже ворога зустрічаєш віч-на-віч. А спина відкрита тим, хто за нею.

Всі колючі слова завжди від тих, у кого є ключ до нашого нутра. Всі інші стикаються з панцирем і відскакують від нього, не зашкодивши.

Ми сильні, коли за нами сила.

Але ми вразливі перед тими, хто нам найдорожчий.

Ми сильні, коли наше серце живе у надійному панцирі чужих грудей.

Але ми сильні і коли нам більше нема куди відступати.

Що із цим робити?

Хтось приймає рішення ніколи нікого не підпускати ближче від відстані витягнутої руки.

Хтось – ризикнути всім. І виявляється правий. Або виявляється у глибокому нокауті.

Хтось вирішує ризикнути, але при цьому змушений весь час бути напоготові.

І мова не лише про чоловіка-дружину. А і про родичів, і дітей у тому числі. Так, наприклад, стареньку сусідку, з якою наша сім’я дружила років 20, улюблений син здав у будинок для людей похилого віку, продавши попередньо її квартиру.

Для кожного правильного рішення своє.

Бережіть себе.

Від розбитого серця і від того, щоб розбити зрадою серце тому, хто вразливий через близькість до вас.

Джерело

Приєднуйтесь до Телеграм каналу https://t.me/My_Nizhyn