Мудрі люди часто повторюють дивну фразу – “Не проганяйте свого янгола”. В цих словах є глибокий сенс. Кожен свій день ми заклопотані через це забуваємо про головне. А хтось незримий, що постійно знаходиться поруч із нами, засмучується… а потім йде.
Історія
“Кішка сиділа біля вікна й дивилась на янгола, що гойдався на гілці прямо перед її вікном. Янгол ловив долонькою сніжинки, що пролітали мимо й, всміхаючись, поглядав на кицьку.
Тим часом позаду кішки розвивалася чергова буденна сімейна драма.
– Ти мені все життя зіпсував! – волала жінка своєму чоловікові. – Якби не ти, я була б зараз в іншому місці та абсолютно щасливою!
Янгол зліпив зі сніжинок дзеркальце і, піймавши ним промінчик сонця, що ховалось, спрямував у вікно.
Промінь відбився в очах чоловіка, заграв світлом, і в його відблиску жінка несподівано побачила того самого хлопця, що колись сказав їй “люблю”, вихор його неслухняного чуба, ніжність погляду, тепло сильних рук…
Жінка схитнула головою, відганяючи ману і, про всяк випадок, відвернулася …
– Та ти на себе глянь! – ревнув чоловік — на кого ти перетворилася! На сварливу тітку! Де були мої очі?!
Янгол склав долоні трубочкою і дмухнув. Випадковий вітерець, що влетів крізь відкриту кватирку, розворушив жінчине волосся, кинув неслухняне пасмо на лице. Чоловік мимоволі моргнув.
І раптом побачив ніжне обличчя тієї дівчини, що була йому дорожчою за цілий світ, веселий розсип веснянок, веселі очі, тонкі пальці рук…
Він змовк та вийшов із кухні. Жінка сердито загриміла немитим посудом.
Тут почулося рюмсання сина та гнівні крики батька. З усього видно, той вирішив відігратися за своє приниження, згадавши про батьківські обов’язки. Жінка кинулася на зойки, немов бойовий слон на звуки бойової сурми.
За мить, до загального галасу приєдналися і її гнівне горлання. Чим таким завинив син — лишалося лише гадати.
Янгол знизав плечима й жбурнув сніжок у сусіднє вікно. Той розсипався із тихим кришталевим дзвоном. Дорослі, дивлячись на залите слізьми обличчя сина, враз пригадали його перший плач, ще такий тихий і безпорадний, першу невпевнену посмішку, здивовано розплющені оченята, що з довірою вдивлялися у двох великих і таких важливих людей в його житті…
Батьки суворо зітхнули та, про всяк випадок, поставили сина в куток.
Жінка повернулася на кухню і знову взялася готувати. В цей час до неї вбігла маленька донечка, скочила до вікна і закричала:
– Мамо, дивись, дивись: на дереві янгол сидить! Ангел всміхнувся і помахав їй рукою.
– Не базікай дурниць — буркнула жінка, — йди краще прибери іграшки! Не чіпай кицьку — вона знов приперлась з вулиці брудна. Давно пора вигнати!
Киця ображено нявкнула й заскочила на відкриту кватирку. Вона була дуже охайною кішкою і несправедливі слова її дуже ображали!
– Геть звідси! – замахнулася жінка і кішка стрибнула на гілку, що на ній сидів янгол.
– Вигнали? – втомлено понуривши голову, спитав він. – Мене теж туди не пускають…- Кішка зітхнула. Їй все одно було жаль цих людей.
Дівчинка глянула в вікно, потім повернулася до матері й сумно промовила:
– Наш янгол полетів. І кицю нашу забрав з собою! Як ми без них тепер будемо жити?
Жінка не відповіла. Але за мить у квартирі стало чомусь похмуро і сумно.
Не проганяйте свого янгола".
Не проганяйте свого янгола. Зробіть так, щоб ця історія була не про вас.
Автор – Ірина Подгурська
