Ця ознака заздрощів дуже помітна і проста, але саме вона нас заплутує остаточно. Ми вважаємо людину близьким другом і навіть подумати не можемо, що вона нам заздрить. Ми думаємо, що вона нам співчуваає, коли в нас щось трапляється, щиро вислуховує, співпереживає. Дивно, але часто буває й таке: людина завжди ставилася до вас холодно, часто критикувала, могла образити досить різкими словами, часом і висміювала, за успіхи ніколи не хвалила, в якихось починаннях не підтримувала… І тут у вас трапляється щось погане, і вона вас жаліє, наче змінює до вас своє ставлення...
От спілкувалась я раніше з жінкою, дружили сім’ями, разом усі свята, вихідні, події. А потім якось віддалились. Подруга моя стала регулярно мене висміювати, всі мої плани називала маренням, критикувала за вчинки. А потім у моєму житті сталася неприємність, і вона приїхала, обійняла, пошкодувала. І я тоді подумала: ось вона – справжня дружба. Між нами давно вже немає нічого спільного, а вона в біді не кинула, примчала, співчувала, обіймала. Я потім тільки зрозуміла, що вона просто хотіла подивитися, як мені боляче, зовні вона була привітною та співчутливою, а всередині зловтішалася.
Вона багато років мені заздрила, і мучилася від цього. Справа в тому, що за заздрість відповідають у людини ті ж ділянки мозку, що й за фізичний біль. І ось через те, що людині боляче, вона починає ненавидіти в душі. Моїй подрузі було боляче бачити, коли в мене було все добре. І яке ж вона зазнала полегшення, коли зі мною сталося погане. Як же їй стало легко та добре від цього. Уявляєте? Мені було погано, а їй добре! Вона просто впивалась подробицями того, що трапилося, ніби поїдала мене, насолоджуючись кожною деталлю, зітхаючи, роблячи співчутливий вигляд.
Ось ця ознака заздрощів. Якщо придивитися, то можна побачити на обличчі заздрісника посмішку, приховану, ледь помітну, гидку… Заздрісник такий радий чужому болю, що просто не в силах приховувати своєї радості. Він знову і знову спонукає вас розповідати йому про ваші неприємності: обікрали, втратив роботу, розлучився з коханою людиною, хтось помер.
У біді чи горі людина втрачає свою пильність, і спокійно приймає слова втіхи та співчуття від заздрісника, навіть якщо в душі все протестує. Це прикро подвійно, тому що нам хочеться вірити, що людина з нами щира, але ні, вона просто насолоджується тим, що нам боляче!
Софія Бондарєва
