Якось одна добра дівчинка перестала бути доброю. Хоча, якщо точніше сказати - перестала бути зручною і через це одразу втратила номінацію на «зразкову дівчинку року». В очах суспільства вона перетворилася на невдячну погань. Адже до цього, все життя, вона гордо несла на плечах «пошану» оточення і, буквально за секунди, все розгубила…
Варто було тільки стати собою, перестаючи прогинатися під лицемірний світ.
І начебто ніяких змін не сталося, можливо очі стали «дорослішими». Але суспільній думці цього виявилося достатньо для народження сакральної мантри: «Ти дуже змінилася».
Лише варто було перестати терпіти непрохані поради та докори. Варто було почати говорити в обличчя правду.
Варто захотіти одягатися, харчуватися, фарбуватися як подобається, а не так, як за шаблоном належить. Варто було почати жити на втіху: як хочеться, де хочеться і з ким хочеться.
Якось дівчинка зрозуміла, що реєстрація шлюбу – не показник щастя; що вік не гарантує наявність розуму; що чоловіки не завжди сильніші за жінок, а частіше — слабші; що в цьому житті можна розраховувати лише на себе; що ті, кого вважають «поганими», — насправді виявляються найкращими; що багато хто грає в любов, насправді не вміючи любити; що вчитися треба постійно, а роботу міняти будь-якої миті; що гладити кота корисніше, ніж “гладити” сорочки; що треба виконувати не чужі мрії, а добиватися своєї мети.
Думаєте, що ця історія закінчилася погано? Вгадали, але лише погано для інших. А для самої дівчинки все лише починалося….
