Їдять люди разів три і чотири, а літом як жнива або друга-яка робота, то тоді їдять разів п’ять і шість: рано снідають, а то — гобідають, а то — полуднають, а то — підвичіркують, а то — вечерають. А їдять — то “часом до хріну, а то й собачий голод напириміну”. Називають перву їду сніда’нком, другу — гобідом, третю полу’дним, четверку підвичірком, а п’яту вечерою. Сніданок буває тільки хліб та цибуля, або часник; а в скоровний день, як у кого буває сало, гоїрки, то це на сніданок.
А на гобід вариться борщ або капуста, і до цього вариться каша пшоняна і круп’яна, що дируть із ячмен’ю або із гречки. Часом намі’сті каші — лимішка із гричаного борошна або із ячмінного. А як нима каші і лимішки, то пичуть коржі, пампушки, та обмішують із маком або с часником. Борщ — із квасяних бураків та шуляків (“шуляки” називаїться капуста одборня)¹). І варать юшку іс картоплі. Гобід буває ниоднаковий, бо буває так, що тіки оден борщ, а буває, що є ще-який приварок: є так, що варать вареники с сиром, та маслом обмастюють, або пичуть голадки на салі оба на голії; — то це усе упливає на гобід.
На полудинь — то те, що і на сніданок. А буває так, що тіки оден хліб. Полуднають як-раз у південь.
На підвечірок — теж хліб та цибуля.
А на вечеру вариться багацько різних страв. Вариться коліш, пшоняний і круп’яний; і куліш із гордою; галушки пшинишні або гричані або ячмінні; картопля густо варана і колотяна, сма’чана салом або маслом, та с перцим; і картопля у муньдєрах, то єсть у лушпайках. Іще варать голубці іс капусти: розривають головку капусти та заліплюють у листки пшоно або гричані крупи, теж іс салом або із голією. Або пичуть прісні пиріжки с картоплию, або с капустою, або с сиром. Смажать капусту із голією або салом. Або пичуть картоплю і хліб житній.
¹) У Звиногородці “шуляками” звуть тую капусту, що не в’яжеться в головки, а йде тільки в стебло. А. Кр.
(Уривок з книжки “Звенигородщина. Шевченкова батьківщина. З погляду етнографічного та діалектологічного”, Аг. Кримський, 1930)
