Поради ніжинського психолога щодо карантину, дітей і сім’ї

Анастасія Глазкова – психологиня, психотерапевтка, керівниця Розвиваючого психологічного центру "Профіль". Навчалася у Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя на факультетіпсихології і соціальної роботи


Анастасія Глазкова – психологиня, психотерапевтка, керівниця Розвиваючого психологічного центру "Профіль". 

Навчалася у Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя на факультетіпсихології і соціальної роботи, де закінчила магістратуру. Також Анастасія отримала психотерапевтичну освіту в Інституті позитивної психотерапії і є сертифікованою психотерапевткою.

Зараз Анастасія Євгенівна навчається менеджменту, але це більше для розширення світогляду, тому що психологія – то перша і найміцніша любов. 

Працює як залучений фахівець в Київському міському центрі для сім’ї, дітей та молоді, та інших проектах громадських неприбуткових організацій.

Має двох діток-школярів. У Ніжині разом з партнеркою Оленою Марченко Анастасія Євгенівна організувала Розвиваючий психологічний центр «Профіль». На базі цієї організації був створений проект Дитяча Студія «Умка».

З журналістами mynizhyn.com Анастасія Глазкова поділилася фаховими порадами як провести карантин з користю для себе та сім’ї і розповіла про здібності, які цей карантин розвиває у кожному з нас.

- Розкажіть нашим читачам про основні проблеми, які несе у собі карантин для сім’ї і людей загалом?

- Ситуація з карантином торкнулася всіх, але не всіх однаково. Це теж важливо, бо саме слово «пандемія» звучить неначе армагеддон. А торкнулося це всіх неоднаково в плані того, що є сім’ї з дітьми, є сім’ї без дітей. Є сім’ї, які проживають на 30 кв. м., а є, які проживають на 100 кв. м. Тут є проблема напруження, конфліктів, насильства, тобто особистий простір має велике значення.Так само на нас впливає стабільність доходу – наскільки вона порушилась. Не кожен українець може прожити 2 місяці без доходу.

По місцевості карантин викликавтакож неоднакове напруження. Якщо ми говоримо про велике місто, то це страшно коли на вулиці нікого немає і ти не можеш дістатись до роботи. Якщо ми приїдемо у село – то там буде зовсім інша ситуація, про карантин майже нічого не нагадує, окрім антисептика на порозі сільмагу, і градус напруження менше.

Тож всіх карантин торкнувся неоднаково, але якщо ми говоримо про сім’ю, про постійне перебування у квартирі чи будинку, про зміну стилю життя, то звичайно тут є свої нюанси.

- Які здібності розвиває у нас цей карантин?

- Перша здібність, яка на мою думку дуже важлива – це включати критичне мислення і обробляти інформацію. Новини такою навалою йшли на початку, багато тривоги, багато супротиву було, багато недовіри і важливо було відфільтровувати інформацію.
  
Це пандемія не тільки фізична, але й інформаційна. Без здібності критично мислити, відкидати неправду, обравши собі декілька каналів інформації, а не черпати її звідусіль, дуже складно тепер і складно буде надалі. Це так звана гігієна інформації. Карантин скінчиться і нам важливо зберегти своє психічне здоров’я і навіть його покращити.

Друга здібність – гнучко планувати.Зараз ми побачили, що не можна планувати навіть на пів року. Наприклад, якщо ще на початку року ми планували, що поїдемо на море у червні, то зараз ми не знаємо як це буде і чи буде взагалі.

Тепер планувати на день і на тиждень є вже дуже гарною можливістю. За ці півтора місяці ми більш-менш стабілізувалися, бо наразі ми говоримо про період, коли людей наближають до відмітки «Виживання».

А от коли ми почнемо планувати на місяць чи на пів року, то пропоную розглядати різні сценарії. Наприклад, ми маємо оптимальний сценарій про те, що ми поїдемо на відпочинок, оптимістичний сценарій, що ми гарно відпочинемо і песимістичний сценарій, що ми не поїдемо. І бажано на цей останній сценарій мати якийсь План Б.  Це гнучке планування може нас більше стабілізувати.

Третя здібність – це здібність бути. Ми звикли діяти – біжимо на роботу, потім забирати дітей зі школи і це все дії. А карантин багатьох з нас зіштовхнув зі своїм буттям, з тим хто ми є і що нам з цим робити. Необхідно уважно поглянути на своє життя, зрозуміти, що у ньому є, що у ньому важливе. Не бігти нікуди. Це особливо стресуючий стан для людей, які мали дуже активний ритм життя.Інколи діяти буває набагато легше, бо коли ти у роботі, менше часу залишається щоб замислюватись про сенс життя і подібне.

Зараз необхідно розставити для себе пріоритети. З цього випливає ще одна здібність – бути задоволеним тим, що ти маєш. Подивились, пріоритети розставили, а тепер ще і задоволення від цього потрібно отримати. Таке вміння любити те, що в тебе є також непогана ознака психічної стабільності.

Наступна здібність – продовжувати йти до мети.У когось були різні плани, різні цілі на цей рік, але зараз все уповільнилось. Якщо зараз не виходить їх реалізувати, то можна просто готуватися до цього. Тобто необхідно йти до своєї мети, хоча це буде і повільніше, але не зупинятися. 

З цього витікає здібність навчитися новому. Карантин точно когось натренував, наприклад, виходити в онлайн, спілкуватися і працювати так. Багато людей спочатку чинили супротив, звичайно краще зустрітися з людиною в живу, але зараз ми бачимо, що може бути і по-іншому. 

Я впевнена, що багато людей почали робити щось по-новому.

Коли я говорю з людьми у групах підтримки чи зі своїми рідними, одним із моїх важливих питань ставлю «як ми можемо використати цей час?». Тобто як ми можемо бути активними у цей період, коли вийшло стільки заборон. Є речі на які ми можемо впливати, а є речі, які нам просто необхідно прийняти.У кожної людини буде свій список на тему «Як з користю провести цей час на карантині».Тут я мою на увазі вкладання часу, інвестування, а не просто терпіти і жадати кінця ізоляції.

Для дітей цей час на карантині, з ідеалістичної точки зору,  дуже гарна можливість проводити більше часу з батьками. Зараз батьки мають включати ще і свою педагогічну частину, аби допомагати дітям вчитися. До речі у кого діти вчаться вдома дистанційно, батьки точно навчились чогось нового. 



Зараз для дітей молодшого та середнього шкільного віку така собі невеличка перевірка, як вони можуть самостійно вчитися. На скільки вони контролюють свої уроки, на скільки вони контролюють навчальний процес. Бо зараз діти будуть губитися, в уроках, самостійних завданнях, дистанційних диктантах і особливо в деяких технічних моментах. І якщо батьки в цьому безпомічні, то це дуже прикро. Якщо дитина з цим усім справляється, значить вона закінчує молодшу або середню школу з навичками навчатися самостійно, які в подальшому їй дуже знадобляться.

Під час карантину для дітей дуже важлива стабільність. Важливо дотримуватись рутинних дій, правил і традицій. Коли навкруги ситуація нестабільна, в дітей у сім’ї має залишатися стабільність – тобто дорослий, який надасть підтримку, забезпечить дітям їхній ритм життя, який буде зважати на тривоги і переживання дітей. Це запорука психічного здоров’я дітей. Батьки також мають забезпечити для себе  вільний час і відпочинок, аби налаштовуватись бадьоро і бути опорою для своїх діток.

Також зараз є важливою здібність проявляти терпіння і  приймати все, на що ти не можеш вплинути. Ми проводимо більше часу з дітьми – це ідеалістичний варіант, а людський – іноді це може викликати роздратування і напругу. У мене є такі клієнтки, які телефонують і жаліються про те, як їм важко. У такому випадку батькам треба зізнатися в цьому і віднайти для себе  опори і підтримку. 

У своїх групах психологічної підтримки я роблю акценти ще й на тому, що є частина людей, які дуже зляться на те, що їх обмежили. Це також один з періодів злитися і мати супротив, але інша частина – це прийняти і подивитися на це, запитати себе: «Як я можу використати цей час з користю». Тобто зробити акценти більше на прийняття, ніж на супротив, бо він наче розтрачує наші сили. 

Важливою є і здібність надавати підтримку собі, знаходити опору в собі і знаходити підтримку в інших. Це ми говоримо про свої ресурси, про те, що коли ми відчуваємо напругу, коли відчуваємо, що нам вдома мало місця і багато шуму ми маємо знаходити у собі сили і залишатися здоровими та екологічними для оточення.Цьому допомагають прості дії – фізичні вправи, дихальна гімнастика, гаряча ванна і улюблена кава.Також кожен з нас може надавати підтримку іншим.

Карантин закінчиться, життя продовжиться і ми маємо бути сильнішими, ніж були до того. 

Фахові поради від Анастасії Глазкової, як знаходячись на карантині, провести час з користю:

1. Зробити детокс (прибирання, наведення ладу) – у шафі, у коморі, у власному просторі.

2.  Зробити детокс в інформації – у кожного з нас у телефонах, комп’ютерах і ноутбуках багато файлів, про які ми забули. З цього ж може витікати перегляд фото. Це дуже класна і емоційна тема, особливо якщо переглядати фото сім’єю. Це привід говорити, це привід пригадувати досвід, який був, включати його у своє житті і відчувати своє життя.

3. Якщо вийде, можна зробити детокс у відносинах. Можливо дорослі щось один одному не висловили, то можна домовитись і висловитися, обговорити важливі теми. Але при цьому залишатися разом, у відносинах.

4. Проводити час разом – це одна із мов любові. І зараз у нас цієї любові хоч відбавляй. Цей час необхідно якісно наповнити – разом читати, грати в настільні ігри, просто обійматись (це друга мова любові). Особливо цього потребують діти, та і дорослим це не завадить.

5. Дізнатись, що є у полі зору своїх дітей, чим вони живуть. Це можливість пізнати один одного трохи ближче. 

6. Долучатися до творчості, особливо якщо у вас є діти. Малеча завжди у пошуку якогось творчого заняття, а для дорослих це гарна можливість відволіктись. 

7. Час вдома на карантині має бути структурованим, необхідно дотримуватись гігієни праці і чергувати відпочинок з роботою, щоб діти знали, коли вас можна турбувати.

8. Прогулянки на повітрі ніхто не відміняв! Про здоров’я не можна забувати.

9. Можна скласти свій список бажань і цілей, до здійснення яких зараз можна підготуватись. І у кожного це буде щось своє.

Ось такі прості дієві поради від ніжинської психологині Анастасії Глазкової. Бережіть себе, своє психічне здоров’я і сім’ю! Будьте здорові!

Спілкувалась Наталія Нікітіна