Завантаження ...
banner

Випускниця Ніжинського університету розповіла про карантин у Канаді

«З України можна виїхати, але Україну зі свого серця не викинеш ніколи», – так про свою Батьківщину говорить наша землячка Мирослава Уніат, яка вже досить тривалий час живе і працює в країні, що має найбільшу в світі українську діаспору, – Канаді

карантин, Канада, Мирослава Уніат, НДУ

«З України можна виїхати, але Україну зі свого серця не викинеш ніколи», – так про свою Батьківщину говорить наша землячка Мирослава Уніат, яка вже досить тривалий час живе і працює в країні, що має найбільшу в світі українську діаспору, – Канаді.

Активна, цілеспрямована, комунікабельна і, як сама себе називає, дуже соціальна (!) жінка, нині, як і всі, перебуває на карантині. У піднесеному настрої Мирослава залюбки спілкується з кореспондентом «Чернігівщини», бо це ще й чудова нагода передати привіт рідним і близьким через газету. Адже вперше за довгий час моя співбесідниця не змогла прилетіти на Великодні свята до своєї української родини. Карантин через коронавірус змінив життя і плани всього людства. Але навіть в неприємних для більшості обмеженнях наша героїня знаходить правильний бік медалі, мовляв, цей «тихий період» даний нам для самовдосконалення, для того, щоб провести час із собою, розібратися в житті, закінчити розпочаті справи, що «зависли» у повітрі через брак часу, вивчити ще одну мову і прочитати з десяток книжок… І доки у когось болять боки від лежання на дивані, вона активно займається спортом, щодня виїздить на велопрогулянки, готує собі дієтичні і дуже смачні страви, аби з карантину вийти з новими силами, гарною і стрункою… Як подолати ліміт своїх можливостей в умовах загальнодержавних обмежень, люб’язно поділилася з нашими читачами Мирослава Уніат.

Хтось до Канади приїздить, аби заробити грошей, щоб потім повернутися жити в Україну, інші ж переїжджають назавжди, щоб влаштувати за океаном своє життя. Мирослава – українка, що живе у Канаді. Дівчина не лише отримала освіту у цій країні, а й заснувала освітню агенцію, яка нині допомагає студентам з усього світу отримати освіту та стати професіоналами своєї справи.

Дитинство Миросі минуло на Козелеччині, а юність – у Ніжині, де вона навчалася в університеті імені Миколи Гоголя. Опісля наша героїня вивчала український фольклор в університеті Альберти у місті Едмонтон, де отримала магістерський диплом. Нині саме у цій мальовничій провінції живе та працює.

 
Найважливішим у житті є… саме життя
 

У цьому твердо переконана моя співбесідниця. Тому всіх обмежень через коронавірус і загальнодержавних правил, які диктує уряд Канади, жінка дотримується.

«Надзвичайний стан ввели у більшості провінцій Канади. Альберта не є винятком. Проте я не можу сказати, що обмеження у нас дуже різкі. Я, наприклад, постійно слідкую за новинами в Україні, тож мені здається, що на моїй Батьківщині все значно серйозніше. У Канаді, по-перше, немає маскового режиму. Людина сама вирішує, носити їй засоби індивідуального захисту чи ні. Такий вибір кожному надав канадський уряд, бо немає гарантії, що маска є 100%-вим захистом, – пояснює Мирослава. – Усі сервіси першої необхідності працюють. Супермаркети відкриті, але туди пускають обмежену кількість людей. Все розраховується залежно від квадратури приміщення, щоб не було натовпу. Люди дотримуються дистанції – два метри, як мінімум. Допустимі норми – збиратися групами не більше 15 чоловік і при цьому, знову ж таки, дотримуватися дистанції. Порушників чекають штрафні санкції – від 1000 доларів на кожного і судова тяганина. Можуть навіть виписати штраф у розмірі 100 тисяч доларів – це для злісних, систематичних порушників. Із мого оточення всі серйозно дотримуються загальноприйнятих правил. Не зустрічала жодної людини, яка б сказала, мовляв, не буду цього виконувати. До речі, парки у нас відкриті для прогулянок. Єдине – не можна займатися кемпінгом. Ресторани працюють у режимі «take-out» (їжа на винос, – Авт.).

З приводу засобів індивідуального захисту у медичних установах, за словами моєї співбесідниці, у провінції Альберта був навіть надлишок, який за рішенням місцевої влади розподілили між іншими провінціями, де відчувався певний дефіцит.

«На щастя, лікарні у нас не переповнені. Апаратів штучної вентиляції легень достатньо. Також у Канаді залучили військовихдля реагування на пандемію COVID-19 в країні. Вони допомагають персоналу в будинках для літніх людей. До речі, тут вважається нормою для людей, які наблизилися до вікового рубежу 75-80-ти років, проживати в спеціальних комплексах, де за ними здійснюється догляд, у тому числі спеціальний – залежно від стану здоров'я. Це така собі доглянута старість. Коли ж недосліджений вірус почав поширюватися і уражати людей, чимало персоналу з цих закладів звільнилося через боязнь захворіти. Тим паче наголошувалося, що літні люди є основною групою ризику. Тож військові нині допомагають таким закладам».
 

Наодинці з собою
 

«Я зазвичай дуже соціальна людина. Люблю зустрічі, посиденьки у ресторані у колі дружньої компанії, подорожі, прогулянки, спілкування… До карантину у мене кожен день був розписаний. Йшла рано, поверталася пізно, – посміхається Мирослава. – Крім освітньої агенції, я працюю в IT-компанії. Допомагаю місцевим бізнесам щодо автоматизації процесів з розрахунку заробітної плати і управління персоналом. Коли ввели карантин, нас всіх за день перевели на дистанційне. Хоча я і звикла працювати з клієнтами «face-to-face» (обличчям до обличчя, – Авт.), нині проблем не відчуваю. Це така вимога часу. Ми працюємо віртуально.


карантин, Канада, Мирослава Уніат, НДУ
Дистанційно теж можна працювати
 
Технологічне забезпечення, на щастя, на високому рівні. Ми можемо проводити будь-які презентації і т.д. По освітній агенції все й до цього було он-лайн. Єдине – подорожі скасували. Мала приїхати група дітей з України і місяць повчитися в Канаді. Тож цей захід довелось перенести, доки не відкриють кордони. Але я сприймаю карантин як прекрасну можливість провести час із собою. Розібратися у чомусь, переоцінити цінності… Мені комфортно у власній компанії (посміхається, – Авт.)».

 
Спортсменка, активістка і врешті-решт – просто красуня…

 
Без перебільшення, ці слова про нашу героїню. До речі, саме заняттю спортом Мирослава приділяє особливу увагу. І карантин тут зовсім не є перешкодою.

«Я підтримую той самий режим тренувань. Спортивні і тренажерні зали закрилися, але це не привід не займатися спортом. Я маю вдома чимало тренажерів, часто взагалі займаюся кардіонавантаженнями на свіжому повітрі. Мій тренер надсилає мені індивідуальні завдання. А взагалі в Інтернеті стільки різних тренерів, які безкоштовно займаються он-лайн. Тож не хочу навіть чути, що велика проблема, що спеціальні зали зачинені. Якщо ти шукаєш можливості – ти їх знаходиш, якщо причини – вони також обов’язково знайдуться, тож вибір завжди за нами!».

Жінка з особливим запалом розповідає про велопрогулянки, до яких дуже прикипіла душею. Саме під час карантину вона почала сприймати їх як справжні пригоди. Крім того, це ще й можливість зустрітися з друзями. Але дотримання дистанції для них у пріоритеті, наголошує Мирослава.

карантин, Канада, Мирослава Уніат, НДУ

«Едмонтон – місто озер і гарних пейзажів, тож велопрогулянка – це можливість зарядитися чудовими емоціями і знову ж таки тримати себе у формі. Я звикла кожні два місяці подорожувати. Зараз це нереально, але, як кажуть, можна і у себе під носом віднайти багато красивих місць. При бажанні, звісно. Щороку на Великдень я лечу додому до рідних. Цьогоріч навіть службу в церкві дивилася он-лайн. До речі, в нашому місті – понад двадцять українських церков (!), бо тут дуже багато Ukrainian Canadians(канадців українського походження – Авт.)».
 
З Україною в серці
 

Мирослава зізнається, що хоч і живе далеко за океаном, але відзначає всі українські свята, готує страви національної кухні і обов’язково дивиться новини з Батьківщини. Інколи навіть більш поінформована, ніж її українська родина.

карантин, Канада, Мирослава Уніат, НДУ
Великдень он-лайн з українською родиною

«Квашена капуста – моя улюблена страва, – сміється наша героїня. – Готую супи, борщі і дуже люблю різноманітні салати. Моя кухня на 80% лишається українською. Взагалі всі свої релігійні і культурні потреби можна легко задовольняти, живучи в Едмонтоні. Адже Канада – мультинаціональна країна».

Карантин дав можливість невгамовній молодій жінці вивчити ще одну мову – іспанську. І побудувати багато планів на майбутнє, особливо щодо освітньої агенції.

«З’явилося дуже багато ідей щодо подальшої роботи в освітній агенції. Я взагалі вважаю, що велике майбутнє – за освітою он-лайн. Це не менш якісно, дешевше і дуже зручно. Нині я сама так вчу іспанську. Раніше раз на тиждень я їхала через півміста на заняття, втрачаючи багато часу. Нині тричі на тиждень займаюся он-лайн. Тож раджу всім ефективно проводити час на карантині! Це наблизить вас на крок до втілення своєї мрії. Фокусуйтеся на позитиві! Любіть кожен день!», – наголосила насамкінець Мирослава Уніат.

Сніжана БОЖОК, газета "Чернігівщина"