12 Листопада 2020
5489
Водна криза в Україні є значно глибшою, ніж здається. Посуха та знищені в її результаті посіви сільськогосподарських культур на півдні країни – тривожний сигнал не лише для аграрної галузі
Повідомляє Чернігівщина.
На переконання спеціалістів, така ситуація частково зумовлена змінами клімату, однак найбільшої шкоди екосистемі завдає, власне, господарська діяльність людини. Розорані заплави, штучні нерегульовані дамби, вирубка лісів та осушення боліт – все це «вбиває» у першу чергу малі річки, котрі є водними капілярами середніх і великих рік. Одну із таких річок – Остер – сьогодні намагаються врятувати.
Річка, яка не тече
Міліють озера, пересихають ставки, зникає вода в криницях, малі річки заростають чагарниками, травою і лататтям – таку картину спостерігаємо останні кілька років. Цей рік, здається, видався чи не найбільш згубним для водних ресурсів. Утім, як переконують спеціалісти, відповідні припущення дещо розходяться з дійсністю.
За словами начальниці Деснянського басейнового управління водних ресурсів Наталії Грудницької, рівень води в річках ще не опустився до критичної позначки. Сьогодні ми на рівні 2015-го року.
Наталія Грудницька разом із колегами - на об’єкті
Деснянське БУВР – структурний підрозділ Державного агентства водних ресурсів України, головне завдання якого полягає у забезпечення реалізації державної політики у сфері управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів у межах суббасейнів Десни, верхнього та середнього Дніпра в межах Чернігівської області. Тривалий час ця структура була позбавлена належного державного фінансування. Однак з початком реформування галузі та створенням державного фонду розвитку водного господарства чи не вперше за багато років установа отримала реальні гроші на виконання своїх безпосередніх функцій. Варто зауважити, що згаданий вище фонд наповнюється за рахунок 10-відсоткової ренти за воду. Гроші поки що невеликі, тому головною проблемою для керівництва Деснянського БУВР було спрямувати їх у правильне русло. Цим руслом виявилась притока Десни – річка Остер. Зауважимо, що Остер є доволі важливою водною артерією для Чернігівщини, адже на всій протяжності річка проходить через сім районів – Бахмацький (де бере початок), Ічнянський, Борзнянський, Ніжинський, Носівський, Бобровицький і Козелецький (де впадає в Десну).
«Коли постало питання можливості отримання коштів, ми вирішили зосередитись на одному об’єкті і зробити те, що дасть результат, – пояснює Наталія Грудницька. – Сьогодні Остер – це вже не зовсім річка, це – система закритих водойм, а все через те, що річка є штучно зарегульованою. Шкода, але Остер сьогодні не тече...».
Спеціалістка водного господарства нарікає на самоуправство з боку далеких від розуміння проблем річок людей. За її словами, головна проблема полягає в тому, що Остер сьогодні застійний.
Врятувати Остер!
Так, у Борзнянському та Ніжинському районах спеціалісти Деснянського БУВР зафіксували чотири земляні перемички, дві з яких – глухі.
«Проблема в тому, що поки вище за течією вода в Острі не підійметься на рівень двох метрів, вона через перемичку не перетікає, – каже Наталія Грудницька. – Є такі перемички, через які вода не перетікала три роки. Це, відповідно, і спричинило збій в екосистемі. На ділянках, де немає течії, відбувається заболочення та заростання русла чагарниками».
Одна із земляних перемичок
Тому спеціалісти мають намір до кінця року прибрати всі земляні перемички, почистити русло від чагарників та мулу, на кожній ділянці – до одного кілометра. Разом із тим працівники водного господарства ремонтують шлюзи. Так, поблизу села Печі, що на Борзнянщині, щойно завершили капітальний ремонт регулюючої споруди, ще на трьох шлюзах провели поточні ремонти. На черзі – гідротехнічна споруда поблизу села Івангород, що на Ічнянщині.
Капітальний ремонт шлюзу поблизу села Печі
На жаль, більшість сільських голів не розуміють важливості невтручання в природні процеси.
«Більшість місцевих мешканців чи голів розглядають річку як об’єкт біля свого села, але не розглядають її як цілісну систему, – нарікає начальниця Деснянського БУВР. – Минулого року ми збирали сільських голів на території сільрад, де побудовані ці дамби, і жоден із них нам не сказав, що дамба негативно впливає на стан Остра. «Що значить розібрати? У нас не буде води!», – почули від них. Але ж вони не фахівці і не розуміють, якої шкоди ці насипи завдають річці, – продовжує вона. – Тож сьогодні наше завдання – повернути до себе голів громад, щоб вони зрозуміли: є водне господарство, і всі проблемні питання повинні обов’язково обговорюватись зі спеціалістами».
Розорані заплави мають стати предметом уваги прокуратури
А для більшої переконливості існують прокуратура та екоіспекція.
Як приклад плідної співпраці та досягнення порозуміння – річка Недра на Бобровичині. Вона так само є каналом меліоративної системи. Не так давно на території Новобасанської ОТГ невідомі насипали дамбу із мішків, перегородивши русло. Коли ж спеціалісти Деснянського БУВР почали переконувати представників органів місцевого самоврядування у необхідності розібрати дамбу, то наштовхнулись на нерозуміння. Зрештою, споруду таки розібрали, щойно запахло криміналом.
«Подібні проблеми у випадку нерозуміння ми будемо вирішувати в тому числі і через прокуратуру. Вода в річках повинна текти», – констатує Наталія Грудницька.
Завдання шлюзів - регулювати рівень води
Реальний вихід із маловодності малих річок – їх ренатуралізація. Власне, у цьому випадку позитивним прикладом для Чернігівщини є система річки Смолянка у Ніжинському районі. У цій системі є магістральний канал, який є штучним і який півтора роки тому почистили за грантові кошти. Є шлюзи, якими регулюють рівень вод. І коли влітку у Смолянці було півтора метри води, то, наприклад, витоки Стрижня були сухі. Це і є приклад правильного підходу до розв’язання проблеми маловодності. Шлюзи повинні працювати згідно режимів водних об’єктів!
За словами спеціалістів, на рівень вод у річках суттєво впливає наявність вологи. Головні запаси води беруться зі снігу. А оскільки минулорічна зима була малосніжною, то і результат печальний. Немалу роль відіграє і злочинна господарська діяльність людини.
Поточний ремонт одного із шлюзів на Острі
«Розорані торфовища, які ми бачимо біля Остра, – це ненормально. Все це впливає на стан річки, – говорить Наталія Грудницька. – Адже в кожної річки є площа водозбору – та ділянка, з якої вода збігається в річку. Якщо територія, яка визначена заплавними землями, переорюється, якщо руйнується дерновий стан, то вода не стікає до водойми, вона фільтрується, йде в ґрунт і річка не наповнюється, – пояснює начальниця БУВР. – Розорювання прибережних смуг і заплавних земель – це, мабуть, найбільша на сьогодні шкода. Тим паче, ми повинні розуміти всю небезпеку від потрапляння сільгоспхімії у воду».
Кукурдза на заплавних землях
На переконання спеціаліста, питання нелегального розорювання заплав річок повинне контролюватись не лише екологами, але й органами місцевої влади. Ті ж самі сільські голови несуть відповідальність за неналежний контроль стану водних ресурсів. Втім, всім нам відомі випадки, коли сільські голови, старости чи голови ОТГ заплющують очі на самозахват та розорювання заплав річок (зрозуміло, що не задарма). Тому подібні випадки, безперечно, мають стати предметом уваги з боку держекоінспекції та прокуратури. Тільки комплексний підхід до проблеми маловоддя дозволить врятувати наші ріки. Що стосується Остра, то наступного року у Деснянському басейновому управлінні водних ресурсів запланували продовжити роботи на всій протяжності річки. Результатом роботи спеціалістів має стати жива течія – від витоку до гирла Десни.
Віталій НАЗАРЕНКО
Новини по темі:
09.11.2024, 17:12
1161
30.10.2024, 08:35
674
14.10.2024, 14:38
27289
16.09.2024, 16:38
1200
09.09.2024, 16:53
1043
09.09.2024, 16:34
721
