27 Травня 2021
1574
Цей хлопчик народився у трагічні для його родини часи. Його мама Софія Миколаївна Богомолець (уроджена Присецька) була заарештована і ув’язнена у Лук’янівській в’язниці м. Києва по справі революційної організації Південноруський робітничий союз». Батько – Олександр Михайлович Богомолець нелегально перебував за кордоном, куди він увіз, рятуючи від арешту молодшого брата дружини Івана Миколайовича Присецького, тоді ще зовсім юного, якому загрожувала смертна кара за участь в революційному русі.
Маленький Сашко народився 24 (12 ст. ст.) травня 1881 р. у в’язниці. За сімейними переказами, коли немовляті виповнилось 2 тижні, у Київ в супроводі годувальниці приїхав його дід, батько його матері, Микола Максимович Присецький. Хлопчика поклали на подушку у кошик і перевезли до маєтку діда на хутір Климово, що у 6-7 км. від оспіваних М. Гоголем Сорочинців. Там він прожив до 7 років, оточений любов'ю і турботою. Але з тих пір, як хлопчик пам'ятав себе, йому вселяли страх по відношенню до батька. Микола Максимович вважав, що зять повинен був заборонити дружині займатись політикою, а він «потворствовал и способствовал». Але це не відповідало дійсності.
Софія Миколаївна була людиною занадто самостійною і, якщо б вона не була так рано ув'язнена, то неодмінно захопила чоловіка революційними ідеями. Хоча Олександр Михайлович належав до типу «кабінетних» вчених, був людиною доброю та чутливою.
Ось цю чарівну людину дідусь зробив пугалом для хлопчика. І якщо його у дитинстві потрібно було втихомирити, дід казав: «Ось зачекай, якщо не будешь слухатись, запрягуть Старчевоза (так звали коня, який возив бочку з водою) і відвезуть тебе до батька. Він загубив твою мать і тебе загубить». Але тільки но Олесандр Михайлович приїхав до сина, він потягнувся до батька усім своїм їством. Між ними виникла справжня дружба.
Батько увіз Сашка в Ніжин, вони оселились в будинку на вулиці Воздвиженській, де жили сестри батька Марія та Єлизавета. В Ніжині Сашко вступив у гімназію і провчився до третього класу.
«В глубине – веселый приветливый фасад дома, невысокое крыльцо слева, светлая передняя – и сразу какой-то особо уютный фруктовый запах. Ранним летом во дворе Богомольцев начинали цвести розы всех сортов и оттенков. Густой сад за домом был разделен на две половины. На лужайке за беседкой росли клен, дуб, береза, ясень, вяз. Плодовые деревья в саду достигали удивительных размеров: это были раскидистые яблони, ветвистые груши, тенистые грецкие орехи. Елизавета Михайловна часто рассказывала о детстве «Сашка», о его успехах в учебе, необыкновенном интересе к научным занятиям. Обстановка в доме и сад – все было наполнено его невидимым присутствием: на комоде стояла фотография, на пруду лодка, сделанная его руками, слева от дорожки, в глубине сада, его беседка. По слова Елизаветы Михайловны, Саша вставал с зарей и занимался весь день, не выходя из беседки, делая перерывы только для еды и поездок на велосипеде в Талалаевку, где его отец служил врачом…» (Зі спогадів С.П. Пашутинської, сусідки Богомольців).
Наталія Дмитренко, заступниця директора музею з наукової роботи Ніжинського краєзнавчого музею ім. Івана Спаського
Софія Миколаївна була людиною занадто самостійною і, якщо б вона не була так рано ув'язнена, то неодмінно захопила чоловіка революційними ідеями. Хоча Олександр Михайлович належав до типу «кабінетних» вчених, був людиною доброю та чутливою.
Ось цю чарівну людину дідусь зробив пугалом для хлопчика. І якщо його у дитинстві потрібно було втихомирити, дід казав: «Ось зачекай, якщо не будешь слухатись, запрягуть Старчевоза (так звали коня, який возив бочку з водою) і відвезуть тебе до батька. Він загубив твою мать і тебе загубить». Але тільки но Олесандр Михайлович приїхав до сина, він потягнувся до батька усім своїм їством. Між ними виникла справжня дружба.
Батько увіз Сашка в Ніжин, вони оселились в будинку на вулиці Воздвиженській, де жили сестри батька Марія та Єлизавета. В Ніжині Сашко вступив у гімназію і провчився до третього класу.
«В глубине – веселый приветливый фасад дома, невысокое крыльцо слева, светлая передняя – и сразу какой-то особо уютный фруктовый запах. Ранним летом во дворе Богомольцев начинали цвести розы всех сортов и оттенков. Густой сад за домом был разделен на две половины. На лужайке за беседкой росли клен, дуб, береза, ясень, вяз. Плодовые деревья в саду достигали удивительных размеров: это были раскидистые яблони, ветвистые груши, тенистые грецкие орехи. Елизавета Михайловна часто рассказывала о детстве «Сашка», о его успехах в учебе, необыкновенном интересе к научным занятиям. Обстановка в доме и сад – все было наполнено его невидимым присутствием: на комоде стояла фотография, на пруду лодка, сделанная его руками, слева от дорожки, в глубине сада, его беседка. По слова Елизаветы Михайловны, Саша вставал с зарей и занимался весь день, не выходя из беседки, делая перерывы только для еды и поездок на велосипеде в Талалаевку, где его отец служил врачом…» (Зі спогадів С.П. Пашутинської, сусідки Богомольців).
Наталія Дмитренко, заступниця директора музею з наукової роботи Ніжинського краєзнавчого музею ім. Івана Спаського
