10 Липня 2015
9246
Інтерв'ю. Сьогодні ми зустрілися з випускницею ніжинської школи № 7 Тетяною Смагою, яка склала всі три тести незалежного оцінювання на 600 балів та дізналися, як її мрія стала реальністю, в чому її секрет успіху і отримали поради, як досягнути подібного результату
Сьогодні ми зустрілися з випускницею ніжинської школи № 7 Тетяною Смагою, яка склала всі три тести незалежного оцінювання на 600 балів та дізналися, як її мрія стала реальністю, в чому її секрет успіху і отримали поради, як досягнути подібного результату
- Вітаємо тебе з цим неймовірним результатом у 600 балів. Розкажи коли і як ти почала готуватися до тестування?
Почала підготовку ще з 10 класу, зокрема займалася з біології. Інші предмети почала готувати з початку 11. Найбільш ретельна підготовка була в останній місяць. Тобто закінчилося навчання у школі і почалося справжня підготовка. Але не можу сказати, що мені було складно це робити. Я ретельно вчилася впродовж всіх років у школі і матеріалу, про який я взагалі не чула не було. Хоча була складність у тому, що у школі у мене був універсальний клас і ми не вивчали поглиблено жодного предмету. Програма навчання була стандартною, а на ЗНО вимагається, як мінімум, поглиблене знання предмету. Тому довелося частину матеріалу вивчати поглиблено самостійно.
- Хто були твоїми репетиторами?
З української мови та літератури я займалася з методистом Ніжинського міського методичного кабінету. З біології я займалася з викладачем Ніжинського державного університету, а з хімії з учителем з 9 школи.
- Мала план підготовки? Ти сама його розробила, чи його пропонував кожний репетитор окремо?
- Планувати - це у мене від тата. Я планую все дуже ретельно. Перед тим як розпочати якусь справу, я пишу графік чи план. І неважливо чи це підготовка до ЗНО, чи це просто збір речей на море, чи ще щось. Я завжди все розписую.
Чіткого плану підготовки впродовж року у мене не було. Я займалася по ситуації. А от останній місяць, коли закінчилося навчання у школі і ми відсвяткували випускний з першого червня почалася справжня підготовка. Наступні мої 25 днів до останнього ЗНО тривали так: я прокидалася о 7 ранку, о пів на 8 вже починала займатися.
Готувалася я наступним чином. У мене були конспекти від репетиторів, які я їх вчила на пам'ять. Добре, що у мене гарна пам'ять і я швидко все запам'ятовую. Наприклад з біології у мене було 4 зошити по 96 аркушів. І всі я вивчила на пам'ять (!!!) Навіть зараз якби ви відкрили зошит на певній сторінці і сказали заголовок, наприклад "Дихальна система людини" я б вам розповіла, що там написано.
З хімії у мене було 3 зошити. З цього предмету було трішки легше. Частину з них займали задачі.
З мови я також багато вчила, але її вивченням я займаюся із 3 класу і у принципі з цього предмету мені було легше готуватися. Проте я вчила всі цитати, які тільки можна. А невеликі за об'ємом твори, я вчила на пам'ять (посміхається - авт.)
На обід у мене було відведено 20 хв., а потім знову підготовка. І так до 9 вечора, тоді тато мене вже просто витягував на вулицю щоб я трохи відпочила.
Об 11 годині вечора, я незалежно від того вивчила чи не вивчила, закривала все і лягала спати. Адже відпочивати потрібно хоча б у ночі.
Я не можу сказати, що цей графік мені не подобався. Мені це подобалося, адже кожного ранку я прокидалася о 7 годині і знала, що мені потрібно робити і куди мені потрібно йти.
А от зараз я прокидаюся і не знаю чим мені зайнятися. Адже розумію, що і вступ мені майже забезпечено і все добре.
- Тобто, тобі не вистачає цього плану, за яким ти жила останній місяць підготовки до ЗНО?
- Так! Я не знаю що зараз робити. Після останнього ЗНО я прокинулася і не знала, що робити. Ніби все - омріяний відпочинок. Але я не знала, що робити (посміхається). Фільми подивилася, книги почитала і все!
- Ти цілеспрямовано цілий рік йшла до омріяного результату?
- З початку 11 класу, 3 тестування на 200 мені здавалося мрією, але наприкінці 11 класу, коли я оцінила всі свої знання, я зрозуміла, що це реальність. А вже зараз ця мета досягнута.
- А взагалі ти завжди була відмінницею?
- Я ходила у дитячий садочок при 10 школі і у перший клас також пішла у цю школу. Пронавчалась там буквально півроку, а коли ми переїхали батьки віддали мене у 7 школу, яку я і закінчила. Після того як я тут пронавчалась два тижні моїх батьків викликали у школу тому що я мала дуже низьку успішність. Їм сказали, що я порівняно з іншими дітьми мало що вмію. І взагалі запитали, що я робила попередні півроку. Це зачепило у першу чергу моїх батьків, але і мене також. Це дало мені поштовх і я всіх наздогнала і перегнала.
- Ти раніше говорила, що займалася з репетиторами через те що сумнівалася у свої знаннях. Після досягнутого результату сумніви у своїх знаннях вже зникли?
Насправді ні. Мені здається секрет мого успіху в тому, що я не вийшла з аудиторії жодного конкурсу, олімпіади, хоч їх було дуже багато, чи ЗНО і не сказала “Я написала все”. Я жодного разу не сказала, що у мене буде перше місце чи 200 балів. У мене після тестування з мови навіть була депресія, адже мені здавалося, що я її завалила. Але, як виявилося, отримала максимальний бал. І такий результат мають лише 12 випускників по всій Україні. Проте я не можу впевнено сказати, що якщо мені дадуть зараз тести я їх напишу на 200 балів. Це все лотерея. Мені здається я знаю багато, але я не можу знати всього.
- Ти вважаєш, що ЗНО це об'єктивний спосіб оцінити знання випускників?
- Це не об'єктивний спосіб, але це найкращий спосіб у нашій ситуації. Все ж таки ЗНО кращий варіант, аніж іспити. Це обмежує корупцію і інші можливі варіанти зловживання при вступі.
Всі ці реформи, які провелися навіть цього року, жорсткі, але вони обмежують вступ у виші тих хто має низький рівень знань, що покращує загальний рівень знань студентів.
- Ти за реформу освіти, чи вважаєш що потрібно залишити все на тому рівні який зараз є?
- Звісно потрібно розвивати все далі. Мене, наприклад, бентежить той факт, що багато випускників українських шкіл виїжджають за кордон. Згадаймо хоча б систему освіти Радянського Союзу, тільки не подумайте, що я її прихильник. Там була освіта на такому рівні, що випускники радянських вишів були дуже гарними спеціалістами, можливо навіть одними із кращих у світі. І мені дуже прикро, що ми втратили цей статус. Навчатися в Україні стало непрестижно, навіть серед моїх знайомих. Вони віддають перевагу закордонним університетам, наприклад, тим що у Польщі. Це прикро. Хоча я не думаю, що освіта у Польщі краща у плані знань, але беззаперечно краща у плані комфорту.
Наші гуртожитки, наші дороги і т.д. це велика проблема.
- Якщо вже пішла про це мова, то що тобі було потрібно для комфортного навчання під час підготовки до тестування?
- Для мого комфорту все зробили батьки. Насправді, мене дуже обмежили у плані виконання, якихось хатніх обов'язків. Мама перебрала все на себе. Я б мала допомагати їй більше цього року, але завдяки цьому я більше займалася навчанням.
Коли я навчаюся, то я ходжу і промовляю все у голос і тому мені необхідно щоб була тиша, яка стала основою мого комфортного навчання.
В останні дні перед ЗНО у мене навіть сів голос і я не могла говорити, а також зараз ще проблеми зі спиною від постійного довготривалого навантаження.
- Ти хочеш бути медиком і збираєшся навчатися у Вінницькому медичному університеті
- Так, мені дуже цього хочеться.
У Вінницькому університеті, дуже гарна школа нейрохірургії, тому я хочу використати цей шанс сповна.До того ж цей університет дуже багато хто радить.
Звичайно в Києві мені було б навчатися набагато комфортніше, там є житло, близько до батьків і хтось із них міг би час від часу приїжджати, але університет Богомольця, в останній час має погану славу через корумпованість та ставлення до студентів. Тому я вирішила пожертвувати комфортом і обрала Вінницю, хоч це і дуже далеко.
Я дуже зв'язана зі своїми батьками. І ще не знаю, як буду витримувати без батьків і без дому. Хоча я навіть більше прив'язана до батьків, аніж до дому. Якщо батьки будуть жити у Вінниці, то я буду прив'язана до батьків у Вінниці, якщо у Харкові, то до батьків у Харкові.
- Запорука твого комфорту це наявність поруч батьків?
- На 90 %
- Ти пишеш оповідання. Як давно?
- Десь з того часу , коли почала ходити на конкурси, але я не писала нічого серйозного.
Те що я пишу саме зараз я почала писати десь у 10 класі. Поштовх до цього дала вчителька світової літератури, яка задала нам написати твір про враження від поезії декількох авторів. Здається це були Поль Верлен, Артюр Рембо та ще хтось... І я у своєму творі порівняла їхню творчість з повітрям.
Поезію одного письменника я порівняла з церковним повітрям, творчість іншого з гірським і вчительці на стільки сподобався цей твір, що в неї розболілося серце і вона побігла за таблетками. Вона навіть плакала і говорила, що ще такого твору їй ніхто не писав. І відтоді я почала писати.
- А з яким повітрям ти б порівняла свої твори?
Складно відповісти (посміхається). Деякі твори це солодке повітря, інші мають різкий аромат, наприклад якщо я щось критикую. Твори на тему війни мають притаманний лише їй сморід. До речі я вважаю, що у творах про війну потрібно також обов'язково писати про мир.
- Війна і мир. Багато хто лякається ситуації у країні, яка пов'язана з не оголошеною війною на сході. Частина випускників тікає за кордон говорячи "Тут війна". Тебе не лякає війна у нашій країні?
- Звісно лякає, як і кожного. Але я патріотка. І виїздити тільки того що у нашій країні війна це для мене не варіант. А хто ж тоді буде воювати? І що ж далі? Комусь від цього стане краще але ж тоді не буде України.
Я хоч і скаржуся на Україну, у сенсі влади, але я ніколи не буду скаржитися на Україну, як землю. А за землю треба воювати.
- Живучи у країні, у якій триває війна ти приносиш у жертву як мінімум свій спокій. А що довелося принести у жертву заради відмінного результату зі ЗНО?
- Я не можу сказати, що у мене не було особистого життя, чи я не гуляла з друзями, чи нікуди не їздила. Але дійсно, коли мене хтось запрошував погуляти чи хотів зустрітися я часто говорила, що у певний час я буду іти від репетитора і лише тоді ми можемо зустрітися на вулиці.
Але я дуже задоволена тим, що у мене крім навчання ще є багато знайомих, я багато де була і я багато спілкуюся з батьками. І для мене це дуже важливо.
Але я дуже задоволена тим, що у мене крім навчання ще є багато знайомих, я багато де була і я багато спілкуюся з батьками. І для мене це дуже важливо.
У тебе є хобі?
- Раніше я навчалася у музичній школі, ходила на танці. Тобто спочатку займалася багато чим. Але потім із сьомого класу перед мною постав вибір або навчання, або всі ці заняття. І я обрала навчання. Я переконана, що якщо ти хочеш досягти успіху в одній сфері, то ти не повинен розпорошуватися на інші.
А зараз, якщо чесно, то немає часу на щось інше і не думаю, що він з'явиться в університеті.
Але коли у мене все ж з'являється вільний час, я намагаюся провести його у спілкуванні з людьми
По темі: Лише дві випускниці цього року склали ЗНО на 600 балів. І обидві з Ніжина
По темі: Лише дві випускниці цього року склали ЗНО на 600 балів. І обидві з Ніжина
- Що ти можеш порадити випускникам, які у наступному році будуть складати тестування?
Конкретних порад у мене немає. Насправді, мій секрет успіху у тому, що потрібно вчитися і дуже багато вчитися. А найголовніше це мотивація. Якщо у дитини є мотивація, але немає якихось супер книжок, то вона все одно отримає гарний результат. А якщо мотивації немає, то навіть викладачі нашого університету нічого не зроблять. Ще варто багато працювати, зокрема над тестами минулих років. У цьому році повторилися декілька тестів з минулих тестувань.
- Ти невдовзі покинеш наше місто, напевно тобі буде його не вистачати. Тому останнє питання, що криється для тебе під поняттям "Мій Ніжин"? Який він твій Ніжин?
- Мій Ніжин - це мої люди. Я не знаю всіх ніжинців, але всі мені рідні. Особливо це розумію, коли іду після важкого дня о 9 вечора по Гоголівській і ці люди мені посміюються. А після цього втома зникає і хочеться далі іти працювати. І звичайно мій Ніжин це моя сім'я, це ті хто мене оточує, моя школа, якої мені також не буде вистачати.
Спілкувався Макс Терещенко
Фото Олександр Малаш
Редакція Mynizhyn.com дякує персоналу кафе "Solo" за гостинність і сприяння у проведенні інтерв'ю
Спілкувався Макс Терещенко
Фото Олександр Малаш
Редакція Mynizhyn.com дякує персоналу кафе "Solo" за гостинність і сприяння у проведенні інтерв'ю
