Повідомляє ніжинка Валентина Пильник
Тижнів зо три тому в селі, в самісінькому його гомінкому центрі, серед людей і магазинів оселився лелека. На диво красивий, граційний птах, і сам-один. Облюбував старого пня біля магазину продовольчих товарів і, здавалося, нікуди не збирався летіти…
Цікаві кобижчанці зблизька розглядали птаха. Лелека гордо демонстрував свою красу, випрамляв крила, закидав голову, клекотав і дозволяв собою милуватися. Але до рук не йшов. При наближенні, яке йому здавалося небезпечним, загрозливо витягував шию і шипів
Так і залишився білокрилий птах на тому пеньку… Звідки він, що з ним трапилося – ніхто не знав.
«Увагу він любить, - говорить жіночка, що йшла повз за покупками. – Як тільки він тут з’явився, одна жінка додому його забрала. Виявляється, у птаха було зламане крило. Зрослося, мабуть, якось не так… То далеко він не полетить.
Годувала його хазяйка, велику миску з водою йому поставила… І що – пожив птаха в неї 2 дні. І знову сюди втік. Тут йому краще. Серед людей. Та й не голодний ніколи, годують його з усіх сторін. Сосиски він дуже любить».
Під магазином, біля пенька, стоїть зелена мисочка, з якої птаха п’є воду.
Пішли з сином, купили сосиску. Бо тільки-но побачив лелека Святослава, пильно придивлявся до його рук, чи нема там чого смачненького? Мабуть, найчастіше підгодовують гордого птаха саме дітлахи.
Сосиску забрав швидко, і чкурнув з нею до миски.
Роздовбував її дзьобом, вмочав у воду, і так уже апетитно смакував
Красень, що й говорити. Тільки тривожить думка: що буде з лелекою з настанням холодів, коли зима насипле кучугури?.. Втім, переконана: винахідливі кобижчанці неодмінно щось придумають! Стрункий птах з розумними очима благополучно перезимує і разом з усіма зустріне весну...
Фото автора
