Завантаження ...
banner

На Чернігівщині протестують проти закриття шкіл

15092021_f1.jpg

Тридцять одна школа на Чернігівщині не відкрила першого вересня свої двері.

 

Це наймасштабніша ліквідація сільських навчальних закладів за тридцять років незалежності України. Чому це сталося, якщо, здавалося б, децентралізація пропонує нові можливості розвитку сільських територій?

Коштів немає...

Влада причиною цього прикрого стану називає відсутність у громад коштів для утримання шкіл. Про це, зокрема, говорить начальник управління освіти і науки Чернігівської облдержадміністрації Микола Конопацький. Держава фінансує лише зарплату вчителя, утримання самого закладу відбувається за рахунок громад. Тобто ОТГ мають і теплом свої школи забезпечити, і оплатити інші комунальні послуги, але часто неспроможні це зробити. Проте у селі Брагинці Варвинської громади люди запевнили, що й самі готові забезпечити дровами свою маленьку школу, але цей аргумент навчальний заклад не врятував.

Як повідомив Микола Конопацький, у сорока школах області понизили ступінь. Першовересневий дзвінок пролунав у 432. За попередніми підрахунками, мали б розпочати навчання 96 500 учнів. З них понад 8 850 — першачки. За його словами, за три десятиліття школярів поменшало наполовину. За два останні роки скоротилась і кількість першокласників — на понад 950.

Водночас загалом в Україні нині за парти сіло більше дітей, ніж минулого чи позаминулого року.

Читайте також: Яка ситуація з коронавірусом у школах та садках Ніжина?

Протести не вщухають

Село Дроздівка Куликівської громади пройшло ледь не по всіх телеканалах та більшості всеукраїнських видань, адже тут — щоб не закрити школу — ініціатори закликали багатодітні сім’ї їхати до них на постійне проживання. І, як не дивно, люди відгукнулися — на початок навчального року в школі мало бути майже 60 учнів. Дванадцять сімей приїхали з 35 дітьми. Але освітній заклад закрили — рішенням Куликівської селищної ради, на сесію якої не допустили ні батьків, котрі мітингували під приміщенням ради, ні журналістів, що зафіксовано поліцією як грубе порушення Закону «Про інформацію». «Голос України» писав про це, як і про мітинг дроздівчан під Чернігівською облдержадміністрацією. Тоді для вивчення ситуації у Дроздівці обіцяли створити робочу групу. Не створили. Це можна би пояснити зміною першого керівника виконавчої влади краю, але ж заступниця голови ОДА Жанна Шерстюк лишилася. Як і обіцянка обласної адміністрації розібратися...

«Як відбулося 1 вересня у Дроздівці?» — питаю в ініціаторки відродження села Оксани Зубок. Відповідає коротко: «Сумно. Нема краще рідної школи».

Дітей шкільними автобусами розвезли на свята першого дзвоника до Жуківської, Орлівської та Куликівської шкіл. «Ми вибрали поки що Жуківський заклад, де діток менше в класі та більше звертають на них увагу. Але не знаю, чи довго ми з такими рейсами будемо там навчатися», — сумно зітхає Оксана Зубок.

Першого вересня у Дроздівці на шкільний автобус чекали з сьомої ранку. Відповідно, дітей довелося піднімати вдосвіта. У Куликівській селищній раді прорахувалися навіть з автобусами. «Нам обіцяли нові, — каже Оксана Зубок, — комфортні умови... Автобус не пристосований для перевезення дітей». Проте на думку голови громади Юлії Постернак, він відповідає вимогам — їй же не їздити. Автобус, мовляв, пройшов техогляд. І далі цікава фраза пані голови: «Я тут наразі не бачу причин бунтувати». Щось мені це нагадує — чи то із Салтикова-Щедріна, чи то ще з якогось класичного твору про бунти бідних селян проти панської сваволі...

Економічні фактори

Прорахувалися в селищній раді й у іншому питанні — очікували, що всі діти підуть в одну школу. Проте батьки вибрали три напрямки. І тепер курсують чотири рейси із села — два в Куликівку і по одному в Жуківку та Орлівку. Розкажіть про економічні вигоди отакого об’єднання!

До речі, за словами депутатки Чернігівської районної ради Світлани Личак, яка на чолі комісії вивчала скандальне закриття шкіл у Куликівській громаді, Дроздівська школа на опалення взимку завдяки установленню твердопаливного котла витрачала майже в чотири рази менше коштів, ніж газифікована Орлівська. Тобто, зовсім не економічні чинники утримання шкіл є причиною їх закриття.

Учні нудяться, дорослі судяться

У Жуківці дроздівським дітям понад годину доводиться чекати початку уроків, сорок хвилин нудитимуться в Куликівській школі. Хтось це враховував?

Дроздівська громада для захисту своїх інтересів найняла адвокатку Оксану Мірошниченко. Її позиція рішуча: «Закриваючи школи шляхом ліквідації навчальних закладів, Україна (відповідно до ст. 1 Конституції), як суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава, вже сьогодні втрачає свою суверенність, незалежність, соціальну спрямованість та справедливу судову систему. Переконана: ні для кого не є таємницею, що без грамотних та розумних людей неможливо створити сильну державу; без демократії — досягти розвитку країни; без незалежної, справедливої та законної судової влади — захистити інтереси людини, громадянина та держави. Тому нині важливо кожному зрозуміти, що без якісної освіти в Україні ми станемо васалами в окремої групи людей, які вважають, що призначення інших у цьому житті — прислужувати їхнім інтересам».

Свого часу Андрей Шептицький, предстоятель УГКЦ, доктор права і богослов’я, казав так: «Потрібно давати освіту найбіднішому населенню, найбіднішим сім’ям. Це запорука фінансової грамотності, ефективності в господарюванні».

А що ж суд, куди подала позов адвокатка дроздівчан? Оксана Мірошниченко каже: «Школа ліквідована без судового розгляду, всупереч вимогам чинного законодавства та здорового глузду. Судова система спрацювала так, що справу про закриття школи розтягнули в часі. Розраховуючи, мабуть, на те, що навчальний рік з вересня все одно розпочнеться, і дроздівці заспокояться.

Чекаємо розгляду нашого питання в Шостому апеляційному адміністративному суді».

Чернігівський адміністративний суд, промуриживши справу, виснував, що вона є йому непідсудною. Водночас у Запорізькій області суд скасував рішення місцевої влади про закриття шкіл і з тих само причин, які, зокрема, є і в Дроздівці: проект рішення не оприлюднювався вчасно і не було громадського обговорення. Несвоєчасність оприлюднення проектів рішень Великобілозерської сільської ради в Запорізькій області про припинення шляхом ліквідації двох загальноосвітніх шкіл стала підставою для рішення Третього апеляційного адміністративного суду про скасування ухвал сільської ради. При цьому суд посилався на частину 3 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації»: «Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття». (У нинішній редакції закону — «не пізніш як за 10 робочих днів».)

Крім того, було зазначено, що оскільки оскаржувані рішення сільської ради мають безпосередній вплив на гарантовані державою права дітей на загальну середню освіту, тому важливим аспектом при прийнятті таких рішень органами місцевого самоврядування є врахування думки членів територіальної громади та насамперед батьків дітей, які навчаються в школах. У Дроздівці люди криком кричали проти закриття школи, а їх просто проігнорували.

А що вже казати про Виблі цієї ж громади — у школі там також приблизно 40 учнів, але її закрили, а селяни мовчать? Що казати про Змітнів Сосницької громади, де за прикладом дроздівчан також закликали їхати в їх село багатодітні сім’ї і в результаті учнів стало понад 40, але школу все одно закрили і готуються повісити замок ще на трьох?

Іде реформа для проформи

Власне, і закриття маленьких шкіл не таке просте — скажімо, у згаданих Брагинцях справді мало учнів, але там у школі також був і дитсадок. Тепер легко зрозуміти, яка доля його чекає. Так само можна здогадатися, які рішення прийматимуть молоді сім’ї з дітьми, позбавлені дитсадка і школи? Добре, якщо переїдуть у сусіднє більше село... А швидше — шукатимуть щастя в Польщі чи деінде далі... Молоді сім’ї потрібні скрізь у Європі, схоже, крім України.

Батько двох дітей, голова чернігівської обласної «Просвіти» імені Тараса Шевченка Олександр Шевченко зазначає: «Говорити про економічну доцільність утримання шкіл — просто дикість. Адже інвестиції в освіту — це інвестиції у майбутнє своєї держави. Їх не можна виміряти економічними чинниками. Недарма в Естонії чи в тій само Польщі утримують маленькі школи». Відбиває просвітянин і ті аргументи, що, мовляв, у великих школах краща якість освіти: «Кількість медалей у випускників показує, що цей аргумент неправдивий».

Юрист Оксана Мірошниченко розчарована в новітніх реформах: «Літо 2021 року показало, як за допомогою місцевого самоврядування та «незалежної» судової системи можна виконати політику з ліквідації сіл шляхом оптимізації мережі навчальних закладів. Обстоюючи інтереси Дроздівської школи, на жаль, на власні очі побачила результати трьох реформ в Україні: децентралізації, освіти та судової системи. Як мені здавалося свого часу, перша була потрібна для розвитку громад; друга — для розвою освіти в країні; третя — для створення незалежного, справедливого, професійного суду. Думаю, що так міркували й більшість українців. На жаль, сьогодні результати показують, що ми помилялися...»

Вона переконана, що в судах таки доб’ється справедливого рішення. Тим часом школа у Дроздівці поки що залишається закритою.

Василь Чепурний, "Голос України"