Під час вторгнення російських військ Чернігів став одним з тих міст, де окупанти чинили жахливі злочини. Багато невинних людей стали жертвами та постраждали від руки російських солдат.
Юрій Василенко народився та проживає у Чернігові. 29-річний артист Чернігівського театру тіней Delight відвідав з гастролями понад 20 країн світу. Останні кілька років роботу в театрі поєднував з роботою фотографом.
До початку повномасштабного вторгнення близько місяця їздив по області й проводив заняття з цивільного захисту для всіх охочих. Останнє – відбулося 23-го лютого в Седнівській школі для старших класів.
Деякі викладачі казали, що війни ніколи не буде, і що ця інформація дітям непотрібна. Наступного дня Седнів вже був окупований. 24 лютого після ракетних ударів по нашій країні ми зібралися в офісі й, дивлячись на ситуацію, вирішили залишитися в Чернігові й обороняти його,
– розповів чоловік.
Спочатку не було жодного розуміння ситуації. Усі були впевнені, що ворожі війська найближчими годинами увійдуть у місто. Зібрали наявну мисливську зброю і пішли обороняти міську раду. На щастя, ворог того дня не зайшов.
Наступного дня Василенко разом з іншими захисниками пішли в найближчу військову частину і вмовили мобілізувати їх у першій хвилі.
Хоча багато хто з нас не підпадав під мобілізацію. І з того дня боронимо наше місто. За час блокади я побачив дуже багато болю і смертей. Місто весь час обстрілювали з артилерії, авіації, танками та касетними снарядами,
– сказав він.
У Чернігові окупанти знищили та пошкодили багато шкіл, багатоповерхових будинків. Приватного сектору навколо міста майже не залишилось. Першим сильним потрясінням був авіаудар по спальному мікрорайону. За словами чоловіка, частина дев'ятиповерхового будинку склалася, а інша горіла.
Наші хлопці приїхали туди одними з перших і виводили поранених. Дуже багато крові, криків і плачу, навколо лежали понівечені загиблі та відірвані кінцівки. Потім був удар касетними бомбами по центру міста. Одна з касет розірвалася біля великої черги людей по хліб. Наш підрозділ першим прибув на місце і надавав допомогу. У тому місці загинуло 9 людей,
– сказав Василенко.
Один чоловік, якому пробило осколком шию і підборіддя, захлинувся власною кров'ю прямо на руках в наймолодшого чоловіка в підрозділі. Хлопець потім майже день ні з ким не спілкувався. Після цього було ще багато обстрілів і смертей знайомих та друзів, додав він.
За словами Юрія, окремий біль – це покинуті тварини. Все місто було переповнене наляканими й голодними домашніми улюбленцями, які мостилися ближче до людей. Їх було дуже шкода, але в пріоритеті завжди були люди.
Під час "зачищення" навколишніх сіл місцеві мешканці розказували про окупантів: "Це дикарі, вони не розуміли, як в будинку можна митися. Деякі не знали, як в будинку працює унітаз. Всюди, де вони стояли, залишилися сміття і розруха. Будинки розграбовані".
.jpg){kind=link}
