Владислав, на пвсевдо "Рішала", у мирному житті працював у сфері GPS-моніторингу. Хлопець каже, що рішення йти воювати прийняв відразу.
25 лютого Владислав пішки дістався найближчого військкомату, бо транспорт на той момент не ходив.
Дочекався маму, поговорив з нею. Розумієте, я не збирався їхати з Києва, це моє місто. Для себе я вбачав тільки один варіант – йти захищати свою землю. Чекати повістку не збирався, вирішив діяти.
Йому запропонували приєднатися до 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців.
26-го я вже був у частині, де нам видали амуніцію. Ну і, власне, одразу я потрапив на Мощун, – говорить Владислав.
Боєць говорить, що найтяжчим особисто для нього був момент, коли він вперше отримав контузію. Тиждень Владислав був у шпиталі, вилікувався, повернувся до побратимів – і знову в бій!
ОК "Північ"
