23-річний Максим родом з Новгород-Сіверського Чернігівської області. Хлопець планував їхати за кордон на заробітки, але війна змінила плани...
Боєць пережив підрив на міні, російський полон та втечу з нього. І хоч полоненим він пробув не довго, але той день і випадок він запам’ятає на все життя...
"Я був у Чернігові. Мені подзвонили з дому і сказали, що російські війська вже пересікли кордон. Я подумав, чого сидіти, треба брати в руки автомат і йти захищати країну".
У Лукашівці неподалік Чернігова, де йшли запеклі бої з російською ордою, Максим потрапив у полон. Він був одним зі свого підрозділу, але разом із хлопцями з 16 омпб 58 окрема мотопіхотна бригада ім. Гетьмана Івана Виговського оперативного командування "Північ".
"Наші розбили чотири КАМАЗи з боєкомплектом та орками. Однак у нас закінчилася важка зброя і нам прийшлося відступити. Саме у цей момент я потрапив у полон. Але не зі своїми хлопцями, а з 16 батальйону», - розповідає Макс. – «По нам відкрили вогонь. Ми попадали, почали перегукуватися. Зрозуміли, що поруч – чужі", - говорить Максим.
Хлопцям не вдалося вирватися і вони потрапили до рук російських солдат. Українських армійців в одній спідній білизні та зв’язаними руками посадили у ворожий МТЛБ:
Їх привезли в центр села. Посадили в будиночок і почали бити. Били по спині і по ногах. Але почався артобстріл і нас знову погрузили разом із російськими 300-ми в МТЛБ. Однак по дорозі, десь в полі вони наїхали на міну.
"Це було чудо. Бо думок, що нас залишать живими, не було. Я залишав собі жити кілька годин", - ділиться хлопець
Не зважаючи на перший важкий військовий досвід, Максим розглядає варіант продовжити службу або в Збройних Силах України, або в прикордонній службі.
ОК "Північ"
