Юний захисник "Санчо", або як його називають побратими - "Малий" народився та зустрів юність у Чернігові. Дорослішати йому вже довелося на війні..
Він стояв у натовпі добровольців, хотів отримати зброю... Але процес йшов неспішно, повільно. Тому Санчо вирішив не чекати, та протиснувся без черги одразу, як тільки випала нагода.
"Я готувався до фестивалю танців, що мав відбутися у Харкові, але через війну довелося не виступати на сцені, а вперше в житті взяти до рук автомат... У мене взагалі багато захоплень, я займався спортивним пейнтболом, грав на гітарі у групі. У мирний час в армію мене не взяли, був непридатний по здоров'ю. Але під час війни я відчув у собі сили, зрозумів що це мій обов'язок, та всі перешкоди є незначними поряд з необхідністю захищати місто"...
Якщо чесно, говорить Санчо, то бувало дуже складно морально. В один з днів його контузило, сталося це на Подусівці. Літак скинув поряд бомбу, хлопцю пощастило , що забор "з'їв" вибухову хвилю, уламками вибило половину лобового скла у машині. Він підставив балсанку, щоб воно повністю не випало. Довго дзвеніло у голові, у побратимів також, але у них з часом пройшло. Кажучи відверто, були думки повернути зброю, але стримався і залишився поряд з хлопцями.
"Я буду захищати Україну до кінця!" - поділився з нами своєю історією захисник Чернігівщини, який незважаючи на юний вік взяв на себе відповідальність за захист рідного міста та держави".
Юнак не сумнівається, що ми обов'язково переможемо, а після війни він зможе стати автогонщиком або професійним дрифтером, оскільки воїн просто обожнює швидкість. Ми пишаємося нашим тероборонівцем, впевнені, що мрії сміливого хлопця здійсняться. Все буде Україна!
