Коханню ніщо не може завадити. Війна трохи змінила плани та внесла корективи, але сімейному щастю на заваді не стала.
З перших днів війни Валентині пішов боронити Чернігів. Анна приєдналася до підрозділу спершу на волонтерських засадах та допомагала готувати їжу. Після зняття оточення з обласного центру її коханого перевели на прикордонні рубежі. Проте, Валентин не міг без коханої. Закохані вирішили, що жінка теж піде на службу до лав Збройних Сил України.
"Знайомі вже дуже давно і одружитися планували ще до війни. Змінилася ситуація в країні, але наміри наші залишилися незламними, тому звернулися до командира з проханням влаштувати нам весілля, щоб, нарешті, узаконити наші стосунки та створити сім’ю", - розповідає Анна.
Командування частини теж підтримало молодят. Анна склала присягу та стала в стрій поряд з коханим. Командир взводу Ігор Леонідович повідомив, що зараз війна і тому ми не можемо знати, що буде завтра і навіть сьогодні до вечора. Дізнавшись про наміри Валентина та Ані, командир з радістю погодився їм допомогти.
"Дякуємо Богові, що ми разом. Під час воєнного стану наш командир має право офіційно зареєструвати наші стосунки, чим ми й скористалися", - розповів наречений Валентин.
Щоб зареєструвати шлюб у польових умовах командирам молодят довелося провести певну підготовчу роботу. Зокрема, консультувалися з місцевим відділом реєстрації актів цивільного стану, щоб належним чином оформити акт укладання шлюбу. Церемонія весілля відбулася у найкращих військових традиціях – під час шикування особового складу. Молодята під дружні оплески і вітання побратимів власними підписами засвідчили про взаємну згоду на шлюб.
