Не забуваємо про те, що ворог хотів взяти Київ за три дні... Пройшло більше трьох місяців війни... Пишаємося кожним нашим воїном...
На жаль, ми пережили жахіття Бучі, Ірпіня, Ворзеля, Великої Дороги, Бикова... Не хотілося вірити в те, що такі звірства може вчитини "братній" народ... І нам не хотілося вірити в те, що "найбільша" армія світу намагається "визволити" Україну саме таким чином - знущанням та приниженням... А від чого саме нас хотіли визволити?
Хіба ми були не незалежні, хіба ми чекали на "асвабадітєлєй", хіба ми чекали чогось "кращого"...
Ні... Ми чекали визнання України, як Держави, достойної бути Незалежною та самостійною... Ми все життя боролися за те, щоб бути кращими... І Ми будемо кращими, Ми будемо Незалежними і саме зараз той час коли Нас визнають як кращу Державу, кращу, бо Ми - Єдині, Ми - Самостійні і Ми - Незалежні!
Вся Україна низько склоняє голови перед Захисниками... Ніколи не забувайте тих, хто віддав своє життя за Незалежність та Своду Батьківщини... Таким Героям Честь і Слава... Поки ми їх пам'ятаємо, вони будуть живі... Поки ми в них віримо, вони будуть Незалежні, Вони будуть з нами...
Ніхто з нас не забуде 24 лютого, яке змінило життя кожного українця... Цей день назавжди в пам'яті, про цей день напишуть в історії... І ми нагадаємо про кожного НАШОГО ВОЇНА, ПРО КОЖНОГО НАШОГО ЗАХИСНИКА... Вони будуть жити Вічно...
Кожен з нас - українець... Кожен з нас боронить Батьківщину на своєму фронті...
Віримо в Перемогу, віримо в Україну, віримо в ЗСУ! Наші Захисники, наше життя, наша опора... Кожному, хто боронив і боронить нашу Незалежність на першій лінії фронту, нехай буде 4, 5 , 0... Нехай все буде Україна... Нехай все буде Перемога!!!
