37-річним Андрій Харченко загинув 14 липня в Луганській області під час артобстрілу. Провести земляка в останню путь до Іванівської церкви прийшли понад дві сотні містян: друзі, близькі, однокласники, вчителі.
Захисник був майстром відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу забезпечення самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, розповідає начальник групи морально-психологічного забезпечення Прилуцького РТЦК та СП Віталій Іценко.
«Андрій Андрійович Харченко, перебував зі своїми побратимами на території місцевої школи в Луганській області. Внаслідок влучення артилерійського снаряду школа була пошкоджена і загинуло багато військовослужбовців».
Сусідка родини Андрія Ганна Чумаченко розповідає, що на початку російського вторгнення він за власним бажанням повернувся із-за кордону, де працював та став до лав ЗСУ.
«Ця людина свідомо пішла на війну, і він знав, що може бути так. Боляче! Мені особливо. Знала його із дитинства. Завжди був радісний, відкритий, добре обличчя. Є такі люди – світлі. І, нажаль, смерть забирає найкращих».
Провести в останню путь рідну людину, друга, однокласника, учня, земляка прийшли більше двохсот містян. Траурний мітинг-прощання відбувся біля Іванівської церкви. Труну із тілом загиблого воїна пронесли на руках центральною вулицею Прилук – Київською: від Іванівської до Земської. В цей момент прилучани ставали на коліна. У Андрія Харченка залишилися батьки, дружина, двоє дітей. Його поховали на місцевому кладовищі.
