Ніжинщина попрощалася з земляком - старшим сержантом Поповичем Володимиром Володимировичем, який загинув на Донеччині у бою.
Попович Володимир народився 26 червня 1990 р у Ніжині. Тут він закінчив місцеву загальноосвітню школу №13. Мама Володимира Валентина Миколаївна пам'ятає сина добрим, спокійним та завжди врівноваженим. Розповідає, що він завжди мав багато друзів та з дитинства мріяв стати військовим.
Після школи Володимир одразу пішов служити до Києва в Президентський полк, адже був спортивним, високим, а ще захоплювався боксом. Свого часу він вчився в муніципальній поліції в Вишгороді, трохи пізніше потрапив до "Беркуту". За час служби встиг побувати безпосереднім учасником антитерористичної операції на Сході України, де разом з побратимами давав гідну відсіч загарбнику.
З початком повномасштабного ворожого вторгнення наш земляк не лишився осторонь та став до лав Захисників, аби в черговий раз зі зброєю в руках захищати рідну землю від окупантів. На війні він майже щодня виходив на зв’язок, ніколи не скаржився, завжди казав, що в нього все добре, як і під час останньої розмови з рідними. Після перемоги мріяв про житло в Києві, де вони всією сім’єю жили б довгим, спокійним і мирним життям…
Нажаль, 16 липня під час виконання бойового завдання на Донеччині Попович Володимир отримав мінно-вибухову травму, а отримані поранення виявилися несумісними з життям. Того дня мати Валентина втратила сина, 8-річна донечка Крістіна - люблячого батька, а дружина Поліна - коханого чоловіка...
Рідні та близькі, друзі та побратими загиблого воїна провели його в останню путь, попрощавшись з ним на Алеї Слави та поховавши Героя-земляка на місцевому кладовищі рідного міста.
Світла пам'ять Герою!
