Війна нещадно забирає найкращих... Солдат Торшин Петро та сержант Федько Роман віддали своє життя у боротьбі з ворогом.
Торшин Петро Валерійович народився 3 січня 1990 у селі Риботині Коропського району. Був активний у громадському житті, любив працювати руками — допомагав по господарству вдома, залюбки займався столярною справою, любив рибалити, а також грати у футбол. У складі команди «Болото» тричі ставав чемпіоном місцевих турнірів, мавши на рахунку багато вирішальних голів…
Після школи Петро вивчився в Глухівському коледжі на механіка-водія та кілька років працював електриком Нехаївської дільниці експлуатації електромереж.
«Відмінний фахівець, золота людина» — так про нього згадує керівник дільниці Сергій Олексенко. Через деякий час здібний і працьовитий чоловік поїхав у столицю, де здобув вищу освіту та влаштувався працювати в «Укренерго», згодом став провідним інженером у Верховній Раді.
Після повномасштабного ворожого вторгнення Петро відправив дружину і 5-річного сина за кордон, а сам добровільно долучився до лав Збройних Сил України. Певний час обороняв Чернігівщину, пізніше потрапив до складу 16-го окремого мотопіхотного батальйону "Полтава".
Побратим, з яким вони разом тримали позицію та не давали окупантам взяти село Нижнє Покровське під Бахмутом, згадує, як ворог почав обстріл їх підрозділу з мінометів і танків, пішла ворожа піхота, почався ближній контактний бій. Того дня Петро Торшин отримав кульове поранення в руку та втратив багато крові. Поранених разом з ним бійців насилу вдалося евакуювати у шпиталь Дніпра. Саме тут лікарі боролися за життя нашого земляка, але врятувати його, нажаль, не вдалося...
18-го липня серце Торшина Петра зупинилося назавжди. Вдома на нього чекали дружина та син, мама, бабуся та старший брат.
Федько Роман Анатолійович народився 22 грудня 1989 року у селі Павлівка на Ріпкинщині. Проживав у місті Чернігові, працював експедитором на Чернігівському хлібопекарському заводі.
У 2015 році чоловік вступив до лав Збройних Сил України, а після року служби повернувся до цивільного життя. З початком подій 24-го лютого Роман знову долучився до Захисників України та разом з побратимами з військової частини А7014 давав гідну відсіч загарбнику, борючись за світле майбутнє вільної України.
На жаль, 14 липня під час боїв поблизу Мар'їнки на Донеччині Федько Роман разом з підрозділом потрапив під артилерійський обстріл та отримав важкі поранення, які виявилися несумісними з життям...
Рідні та близькі, друзі та побратими Романа та Петра востаннє попрощалися з ними на рідній Чернігівщині, зі скорботою у серці провівши їх в останню та поховавши на Малій Батьківщині.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Героїв...
