Завантаження ...
banner

Бої у Количівці: "Було страшно, ніколи так вибухи поряд не лунали"

300212074_2221409258039860_4076213796932183697_n.jpg

У перший день повномасштабної війни захисник забирає дружину з пологового будинку та йде на захист Батьківщини. «Козак» із братом дні три ходять у військкомат.

Нарешті потрапляють в один підрозділ. І весь березень чоловік буде виконувати завдання у селі Количівка під Черніговом. На той момент окупанти вже зайняли Іванівку.

 

"Ворожий танк стояв майже навпроти і вів вогонь. Перший снаряд влучив в асфальт, зрикошетив і пішов над автобусом, ми встигли вибігти. Через двір двома розрахунками побігли "доганяти" танк. Другим пострілом ворожа машина все-таки підбила автобус, з якого не встиг вибратися водій. Наші хлопці його витягли, то він живий залишився, поранений, але живий. Було страшно, ніколи так вибухи поряд не лунали, коли ти відчуваєш теплу хвилю. Це дуже страшно", - розповідає боєць.

 

Не менш важким днем для "Козака" і його побратимів стало 7 березня, коли в Количівку заїхали ворожі танки. Вони просто гатили по селу з усього, що можна. По мирним будинкам. Літав безпілотник. Заїжджає танк, стріляє прямо в будинок і через нього їде далі. Далі були бої і 8, і 9, і 11 березня. Загалом же трималися в селі до кінця березня, поки росіяни не покинули область. Чоловік вважає, що Количівка була однією з так званих стратегічних точок, і взяття її окупантами дало б змогу взяли в кільце обласний пункт.

"Козак" упевнений, що встояти захисникам Чернігівщини, зокрема Количівки, вдалося завдяки сміливості.