Йому 30 років, народився в Азербайджані, виріс в Україні, служив строкову службу в одній з частин Чернігівщини, десантником.
Шість років тому переїхав до Ізраїлю. Як тільки дізнався, що Росія почала повномасштабну війну в Україні, взяв квиток на літак до Польщі, потім на автомобілі до Львова, а далі дуже не легка дорога на Чернігів.
На під'їзді в місто, хлопці на блок постах дивувались, з посмішкою на обличі, так як ми були першими хто їхав у Чернігів, а не навпаки. Коли вже майже досягли своєї мети, нас не пропустили далі, так як були сильні обстріли. Але ж ми досить вперті та цілеспрямовані хлопці, тому знайшли окольну дорогу. Єдине що не врахували, що опинимось в зоні перехресного мінометного вогню між ЗСУ та загарбниками. Їдемо полями, а гатять з усіх боків, мабуть ми дуже фартові, що змогли звідти вискочити живими
Військовий розповідає, що до фортуни, то була одна цікава історія. Якось після повернення з чергового виїзду, їх накрив мінометний вогонь. Вони ж тоді не жаліли снарядів і гатили куди тільки могли.
А ми щойно зняли броніки, каски, думали перепочити, та якось не встигли навіть видихнути. Добре, що поруч був будинок хоч з якимсь сховищем, це й врятувало нам життя. Після обстрілу виходимо, а наші машини просто перетворились в мотлох. І це, як раз після того як ми їх відремонтували.
Тамерлан впевнений, після перемоги все відновимо, і все буде ще краще ніж було. Залишилась справа за малим, винищити ворога!
