Завантаження ...
banner

Розмова з ніжинським приборкувачем вогню та металу - Дмитром Піщуліним

546546546.jpg

14 листопада за народним календарем відзначається день Святих Кузьми і Дем’яна – покровителів ковальства. Коваль триста років тому – чи не найшановніша людина в кожному українському місті чи селі. Він чаклун, котрий відає невідомими решті знаннями, приборкує вогонь та перетворює хаотичну залізну руду на ідеальні речі. Наші предки не могли прожити без творінь ковалів. Їх чарівні вироби оточували людей на кожному кроці: серпи і коси для збору врожаю, ножі, застібки, двері, зброя чи прикраси. Саме коваль став тією людиною, котра виготовила першу монету, започаткувавши нову еру людських взаємовідносин та надав торгівлі нового поштовху.

Стародавній Ніжин здавна славився своїми ковалями. Навіть зараз один з районів/кутків Ніжина зветься Ковалівка, що напряму говорить про те, хто там мешкав. Мова йде про лівий бік сучасної вулиці Т.Шевченка, від території парку Т.Шевченка вздовж вул. Б.Хмельницького у напрямку до Василівської церкви. Одна з найвідоміших ковалень ХІХ ст. належала ніжинській родині Лук’янченків й розташовувалася на розі сучасних вулиць. Ф.Проценка (колишній Шкільний провулок) та Козачої.

Ковалі були одними з творців військової могутності та відваги ніжинського козацтва. Саме ковальський цех забезпечував козацтво зброєю та всім необхідним спорядженням. Окрема група ковальського цеху спеціалізувалася на шаблях. В народі цих ніжинських майстрів звали шабельники. Погодьтеся, козацька шабля не просто зброя, це витвір мистецтва, котрий під силу лише кращим ковалям. Ще одна підгрупа ковальського цеху спеціалізувалася на литті гармат, гарматних ядер та всіх складових артилерійського арсеналу Ніжинського козацького полку у другій половині XVII – початку XVIII століть. Не всім нині відомо, що у добу козацтва Ніжин був центром виготовлення та ремонту гармат на всьому лівому березі Дніпра.

Чи не щороку під час археологічних розкопок в історичному центрі Ніжина знаходять творіння ніжинських ковалів: квадратні товстелезні цвяхи, за допомогою яких колись зводились будівлі, завіси та ручки до дверей, рештки ножів, кільця ланцюгів, підбивок до чобіт, ті ж гарматні ядра, рештки сільськогосподарських знарядь. Ковалі є авторами металевих дверей, що й нині прикрашають ніжинські храмів Всіх Святих, Миколаївського собору, низки внутрішніх грат у кам’яницях Грецького кварталу, зокрема у всім відомому Будинку Привидів.

Традиція ковальства в Ніжині має батаго столітню традицію й продовжується зараз у ХХІ столітті. Як і тисячу років кому ніжинські ковалі приносять користь громаді та Україні. MYNIZHYN.com вдалося познайомитися та поспілкуватися з одним із сучасних ніжинських ковалів – Дмитром Піщуліним.

Дім, звідкіля з’явилося захоплення ковальством?

Все дуже просто. Одного разу вдома потрібно було зробити завитки на хвіртку. Вирішив не шукати де-інде, а зробити власноруч. Тай зварювальний апарат на той час вдома вже був. Ці завитки до домашньої хвіртки стали початком, моїм першим виробом на ниві ковальства. Далі я власноруч виготовив ковальське горно. Наступними стали різноманітні ковальські інструменти для створення завитків з металу. Маючи горно та спеціальні інструменти я почав експериментували над виготовленням сокир. Появі цього захоплення сприяли і мої друзі, тодішнє оточення студентських років. Нас всіх заворожував метал і вечірні розмови про нього.

Що найбільше манить і заворожує тебе у ковальстві?

Перш за все, сам вогонь. Він заспокоює. А по-друге, ручна робота. Мені подобається працювати руками, створювати завитки, бублики та інші деталі. Це неповторне відчуття сили та можливості за допомогою вогню приборкувати метал.

Чи були в тебе в роду ковалі?

Ні, ковалів у роду не було. Я є першим. Батько частково працював з металом. А я вже років з 20-ти почав жити професією коваля.

Як багато ковалів в сучасному Ніжині?

Як мені відомо, ковалів-любителів зараз у Ніжині досить багато. Втім, якщо говорити про професійний підхід до ковальської справи, то професіоналів буде менше 30 осіб.

Професійні ковалі – це твої однолітки чи люди старшого віку?

Переважно це старші чоловіки. Моїх однолітків одиниці. Можу навіть припустити, що я один з наймолодших ковалів, якій займаються цим професійно.

Маєш якусь мрію у сфері ковальства?

Так. Мрію мати власну професійну ковальню, де будуть працювати майстри, об’єднані командним духом.

Дім, ти досить відомий волонтер в м. Ніжині. За твоєї участі й саме твоїми руками зроблено багато добрих справ. А з перших днів початку повномасштабної війни українського народу з російською ордою  ти почав виготовляти буржуйки для українських воїнів. Твої буржуйки цінуються військовими, а у вересні 2022 р. ти отримав подяку від командира військової частини А4219 Станіслава Яблуновського. Як виникла ця ідея?

Вже з перших днів війни я хотів допомагати. Їздив по блокпостах і запитував у хлопців що їм найбільше потрібно. Хлопці просили води, цигарок, а один попросив буржуйку. В ту мить я усвідомив, що це дуже важливо. Ми живемо в теплі і комфорті. А хлопці там, в окопах. Ми в тилу маємо зробити все можливе, щоб і у хлопців з’явився мінімальний комфорт. Найперше їм потрібно зігрітися, а для цього потрібен вогонь.

Коли надійшло перше прохання про буржуйку, я перерив все вдома, але потрібного металу так і не знайшов. Вдома був лише старий батьків «Москвич». Ми його розрізали, поїхали на металобазу  й обміняли його частини на листовий метал. Перші три буржуйки я виготовив саме з цього листового металу. Наступні буржуйки я зварив вже з дисків «Москвича». Відчуваючи брак потрібного металу, я звернувся за допомогою до ніжинців. Люди почали телефонувати мені й розповідати про наявний в них метал. У гаражах, сараях і городах безліч людей познаходили гори металолому, який я обмінював на металобазі на потрібні мені зразки.

З часом я вже не міг самотужки виконувати всі замовлення по буржуйкам. Мені на допомогу прийшли мої друзі, колеги, які до війни професійно займалися ремонтом машин. Приємно, що незважаючи на існуючу сувору конкуренцію серед ковалів і зварювальників металу, я завжди можу прийти до ковальні чи якоїсь бази й точно знаю, що мені допоможуть. Одним з таких відданих справі товаришів є Андрій Боголюбов.

Вважаю, що ця подяка адресована кожному, хто допомагав і допомагає металом, руками, інструментом, автомобілем або просто поширює інформацію про збір заліза.

Я вже як десять років займаюсь металообробкою. Зараз маю вміння та можливість і хочу допомагати нашим воякам, які боронять рідну землю. Зовсім скоро на вулиці температура знизиться нижче нуля, часто йтимуть дощі. Вважаю необхідним зі своєї сторони забезпечити вояків на передовій буржуйками для обігріву, приготування їжі та сушки одягу.

Кожен з вас може долучитись до важливої справи та зробити свій вклад в покращення комфорту захисників України. Зараз дуже необхідні матеріали для виготовлення буржуйок – труба діаметром 100-300мм, газові балони, листовий метал 1...5мм, арматура діаметром 10…15мм, будь-якого стану.

Також потрібен металобрухт будь-якого стану і розмірів, який я зможу обміняти на металобазах на діловий метал, з якого потім виготовлю буржуйки.

                                                                    ***

MYNIZHYN.com звертається до всіх ніжинців з проханням, по можливості, допомогти Дмитру з матеріалами для буржуйок. Лише разом ми переможемо у цій війні та відновимо нашу країну. Дмитра Піщуліна легко знайти у соціальних мережах Facebook та Instagram.

Приєднуйтесь до Телеграм каналу https://t.me/My_Nizhyn та Вайбер