Вірші Тараса Григоровича Шевченка – це невичерпне джерело мудрості. Написані вони понад століття тому, але актуальні й досі. Де б він не перебував – він завжди залишався сином своєї землі, саме тому Україна стала у творчості Шевченка головним образом, овіяним любов'ю.
Задля вшанування пам’яті цієї насправді сакральної постаті для всіх минулих, сучасних та прийдешніх поколінь українців, в читальній залі № 3 бібліотеки університету розгорнуто книжкову виставку «Твори Тараса – України гордість і окраса!»..
Тут ви маєте змогу познайомитися з найкращими творами про Україну та особисте життя.
« Ну що б, здавалося слова… Слова та голос – більш нічого.
А серце б'ється – ожива, як їх почує!…Знать, од Бога"
Частіше звертаймося до "Кобзаря", шукаючи в ньому відповіді на такі болючі питання сьогодення, адже недарма закликав поет: "І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь"!
Жоден вірш українською мовою не здобув такого широкого визнання у світі, як Шевченків "Заповіт». Поет вірить у те, що Україна стане незалежною,
І ми повинні виправдати його сподівання, здолати всі труднощі на шляху нашої країни до щасливого майбутнього.
Як умру, то поховайте мене на могилі,
Серед степу широкого, на Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі
Було видно, було чути, як реве ревучий.
Як понесе з України у синєє море
Кров ворожу... отойді я і лани, і гори —
Все покину і полину до самого бога
Молитися... а до того я не знаю бога.
Поховайте та вставайте, кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю волю окропіте.
І мене в сем'ї великій, в сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути незлим тихим словом.
Приєднуйтесь до Телеграм каналу https://t.me/My_Nizhyn та Вайбер
