Чернігівка Ганна Козлова відсвяткувала днями свій 100-річний ювілей. 3-го квітня її вітали представниці міської ради та територіального центру соціального обслуговування.
У свої сто років ювілярка почувається порівняно добре: самостійно пересувається будинком і подвір’ям, і тільки зір її вже підводить. До 50-х років вона проживала у рідному селі Бігач Менського району, де пережила і Голодомор, і Другу Світову війну. Потім Ганна Степанівна переїхала до Чернігова і 30 років працювала кухарем у психоневрологічній лікарні. В нашому місті вона застала і минулорічне російське вторгнення.
-У Чернігові живу ж. Це ж живу й думаю, ще ж хочу дождаться победи тоже. Я ту победу дождалася у 45 году, так і цю хочу. Узнать як, чи кончиться вона чи нє. Шоб мені вже туда піти, так розказать їм шо тут робиться, – зазначає ювілярка Ганна Козлова.
Ганна Степанівна Козлова проживає сама у приватному будинку. З родичів у ювілярки залишився тільки племінник, і основною помічницею для неї є соціальна працівниця.
-Як рідна донька вона мені вже. Хороша, дуже хороша. Якщо б її не було, то я б не знаю що без неї робила. Тому що вона мені все доставляє: продукти, і поможе все, і повбирає, і коли інколи постірає, – розповідає ювілярка.
Соціальна працівниця Людмила Коваленко доглядає за Ганною Степанівою вже 16 років. Відвідує її двічі на тиждень, купує продукти та ліки, готує, оплачує комунальні послуги. Також у Людмили з її підопічною склалася традиція – щороку вирощувати помідори. І зараз на підвіконні стоїть розсада.
-Відносини у нас добрі, все що попросить, все виконую: і грядочку садимо, і водичка ж в неї на вулиці. У неї ж немає удобств, все на вулиці, – каже соціальна працівниця Людмила Коваленко.
Цього року вже троє чернігівців відсвяткували своє сторіччя. Ще семеро до кінця року зустрінуть цей поважний ювілей.
