6 квітня на Чернігівщині в останню путь провели чотирьох загиблих героїв. Старший солдат Борисенков Віктор Олександрович народився 9 травня 1999 року в Батурині. Протягом 2006-2015 років навчався у місцевій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, а після неї — у Конотопському професійно-технічному училищі, де опанував професію водія.
У вересні 2022 року чоловік став до лав Збройних Сил України. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А3958 та разом з побратимами на посаді стрільця віддано боронив Батьківщину від окупантів.
На жаль, 4 квітня 2023 року внаслідок ворожого авіаційного удару Борисенков Віктор загинув. Попрощалися з воїном на його малій батьківщині на площі біля Цитаделі Батуринської Фортеці, поховавши його на місцевому кладовищі.
Солдат Водала-Топішко Валентина Василівна народилася 21 серпня 1990 року в селі Обмачів. У 2012 році закінчила Конотопську філію Європейського університету за напрямом «економіка та менеджмент». Того ж року почала працювати у Батуринській ЗОШ І-ІІІ ступенів спочатку вчителем інформатики, пізніше — педагогом-організатором. У 2014-му році за тією ж посадою перевелася до Бучанської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
У 2015-му році закінчила факультет «історії та правознавства» заочного відділення Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка, після чого влаштувалася вчителем історії до Осіцької загальноосвітньої школи. Трохи згодом перевелася до Обмачівського навчально-виховного комплексу на посаду вихователя дитячого садочку, де й працювала до 2021 року.
Після початку повномасштабної війни жінка не лишилася осторонь і добровільно вирішила вступити у лави Захисників та Захисниць України. У вересні вона потрапила до складу одного з підрозділів тої ж військової частини А3958 на посаду оператора вузла радіоперехоплення. Протягом цих місяців вона мужньо та віддано стояла на захисті територіальної цілісності й недоторканості рідної держави. Життєрадісна, енергійна і добра — такою Валентину згадують рідні, друзі та побратими.
На жаль, 4 квітня 2023 року Водала-Топішко Валентина, так само як і Віктор, загинула внаслідок ворожого авіаційного удару. Попрощалися з Захисницею у її рідному селі, Солдат Пась Сергій Дмитрович народився 14 квітня 1970 року в селі Косачівка. Тут закінчив середню школу, після чого з 1988-го по 1990 роки проходив строкову військову службу.
До оборонців Батьківщини чоловік долучився у липні 2022 року. На службу потрапив до складу одного з підрозділів військової частини А4350 на посаду стрільця-снайпера, сумлінно виконуючи свій військовий та громадянський обов’язок з захисту свободи та Незалежності України.
31 грудня 2022 року Сергій виконував бойове завдання в одному з населених пунктів Донеччини, після чого підрозділ втратив з ним зв’язок. 31 березня 2023-го року нарешті вдалося ідентифікувати особистість воїна, тож сьогодні рідні та близькі, провели полеглого земляка в останню путь у селі Тужар, попрощавшись з ним та поховавши на місцевому кладовищі.
Старший лейтенант Топчій Микола Федорович народився 24 січня 1969 року в смт Понорниця на Коропщині. Тут ріс, навчався, згодом створив чудову родину, виховав двох доньок. Крім того, чоловік закінчив офіцерські курси та у 2014-му році долучився до одного з військових підрозділів Сіверщини, через певний час повернувся до цивільного життя.
Після повномасштабного ворожого вторгнення Микола знову став до лав ЗС України. У серпні 2022 року потрапив до Національної академії Сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного та згодом, після підготовки, розпочав службу у складі одного з підрозділів військової частини А0693, на посаді командира взводу до останнього подиху борючись за вільне та щасливе майбутнє всього українського народу.
На жаль, 3 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Топчій Микола отримав поранення, які виявилися несумісними з життям. Попрощалися з воїном у його рідному селі, поховавши його на місцевому кладовищі.
Джерело: Чернігівський обласний ТЦК та СП
