Народився Анатолій 29.07.1971 року в с. Переяслівка, Ніжинського району, Чернігівською області.
Після здобуття неповної середньої освіти продовжив навчання у ПТУ #2, де здобув спеціальність - верстатник широкого профілю III розряду.
У 1990-1992 рр. проходив строкову службу в Збройних Силах України. Свій шлях продовжив в органах внутрішніх справ України, який тривав 6 років.
В цивільному житті працював будівельником, мав золоті руки. З дрібнички міг зробити шедевр. Займався спортом і завжди тримав себе у формі. Він мріяв посадити сад, відремонтувати батьківську хатку, в якій проживає мама.
.png)
Анатолій був справжній патріот своєї Батьківщини, він не зміг залишитися осторонь, коли росія вторглася на територію рідної держави. І 25.06.18 року пішов до військового комісаріату, де був направлений до 69 НЦ смт Десна. Згодом він потрапив до славнозвісної 1 механізованої роти механізованого батальйону. Завоював авторитет і повагу побратимів.
Повернутися до сім'ї зміг 24.06.2021 року. Проте повномасштабне вторгнення зруйнувало плани. Анатолій повертається до лав ЗСУ. Побратими цінували його: він став для них наставником, батьком. "Мої хлопці, мої діти" так він говорив про них.
На захист своєї Батьківщини він став стрільцем, піхотинцем, кулеметником.
Був нагороджений пам'ятною медаллю, грамотою за мужність і героїзм. Про героя написана стаття у військовому журналі.
Анатолій був веселим, компанійським , люблячим життя. В нього був свій кодекс честі: Герою Слава!
22.12.22 під час виконання бойового завдання, отримав травми, не сумісні з життям. В кишені у Анатолія майорів синьо-жовтий прапор.
Анатолій залишив сиротами дружину, яку любив і цінував. Двох синів, для яких був прикладом і жив заради них. Матір, яка рано овдовіла і виховувала дітей сама. Сестру, яка була янголом-охоронцем. Племінниць, які завжди чекали його.
В пам'ять про себе залишив молодий квітучий сад, який виходить до річки.
Прощання з Героєм відбудеться завтра 30 квітня у Соборі Всіх Святих об 11:30.
Вічна пам'ять...
