Журналісти MYNIZHYN вирішили поспілкуватися з учасником Всеукраїнських, обласних та міських турнірів, випускником ніжинської школи шахів Глєбом Парфьоновим та дізнатися, як справи на шаховій арені в Ніжині та Україні загалом.
– Звідки у Вас з’явилась цікавість до шахів?
– Перший мій спогад про шахи – у першому класі я з друзями прийшов за компанію до шкільного шахового гуртка. Вони швидко розповіли мені правила, і ми одразу ж сіли грати. Що саме цікаве, я одразу ж виграв свою першу партію. Не уявляю, як би склалися мої відносини з шахами, якби я тоді програв, але ця перемога запалила в мені вогник любові до цієї гри, який і жевріє по сьогоднішній день. Після цього я почав регулярно відвідувати гурток, яким керував мій майбутній тренер Харченко Володимир Ілліч. Саме він і навчив мене основам і тонкощам мистецтва гри в шахи, за що я дуже йому вдячний. Поїздки на турніри, знайомства з новими людьми, а також нові друзі з шахової спільноти – усе це тільки зміцнювало мій зв’язок з шахами. Шахи також позитивно вплинули і на навчальний процес. Задумуючись тепер, я можу сказати, що саме ця найдавніша гра прищепила мені любов до точних наук, таких як фізика та математика, де також потрібні логіка та вміння рахувати. Тому, перемоги на міських олімпіадах з даних дисциплін, це також частково заслуга шахів.
Фото: юний Глєб починає підкоряти шахи
– На скільки складно тренуватися кожен день, адже провідні шахісти світу роблять це щодня?
– Вигорання в шахах є доволі розповсюдженою проблемою, оскільки справді важко тренуватись кожного дня по декілька годин. Особливо це стосується молодих гравців, яким усе ж таки важче довго всидіти за дошкою у зв’язку з надлишком енергії. З мого досвіду можу сказати, що головний секрет тренувань, щоб не «перегоріти», варто міксувати тренування з грою. Наприклад, один день ви тренуєтесь 70% від загального часу, який приділяєте шахам, 30% граєте тренувальні партії. Наступного дня навпаки – граєте 60% часу, тренуєтесь 40%. При цьому під час ігор часто можна повторно закріпити пройдений матеріал, наприклад, якщо ви вивчали певний дебют за білих або чорних, то варто в даних партіях розігрувати саме його. Зігравши декілька таких ігор, варто звернути увагу на проблемні місця, які були погано засвоєні під час вивчення теорії і потім виправити ці прогалини. Якщо ж хочеться повністю розслабитись та відпочити, то гра в «кулю» (шахи з контролем 1 хвилина на партію) ідеальний варіант!
– Чи допомагають у житті шахові навички передбачати? Буває таке, що Ви щось прораховуєте набагато вперед перед тим, як «зробити перший хід»?
– Шахи та життя доволі сильно відрізняються між собою, тому не можна сказати, що вміння гарно грати в шахи дає людині здібності «передбачати майбутнє». Як і будь-яка інша інтелектуальна гра, шахи допомагають розвинути деякі корисні якості, які можуть знадобитися в повсякденному житті. Одними з таких є вміння бачити ситуацію з різних боків та здатність зважувати різні фактори (у шахах це якість позиції, матеріал та час). Такі навички доволі часто стають мені у нагоді при вирішенні комплексних завдань.
– Як би Ви описали ситуацію з шахами у Ніжині та в країні загалом? У Ніжина є перспективи виховати одного з найкращих гросмейстерів світу?
– На жаль, у Ніжині останні декілька років доволі рідко проводяться турніри серед дорослих, тому досить часто доводиться їздити у Київ та Чернігів. Загалом, у країні ситуація краще: кожного місяця проводиться мінімум один масштабний турнір, який привертає увагу майстрів та гросмейстерів не тільки з України, а й з інших країн. Окрім цього, на сайті шахової федерації України завжди можна знайти анонси турнірів та обрати той, який підходить вам найкраще за часом та місцем розташування.
Стосовно виховання гросмейстера, то ніжинська шахова школа може сформувати гарне підґрунтя для майбутньої зірки. У нашому клубі працюють гарні тренери, які вміють прививати дітям любов до шахів та допомагають їм побудувати гарну теоретичну основу для майбутніх досягнень, однак для високих звершень все ж таки потрібно залучати спеціалістів найвищого рівня, тобто шукати тренера з Києва.
Фото: Командний Чемпіонат з шахів серед університетів Києва
– На скільки складно Вам програвати? Як Ви справляється з поразками психологічно?
– Як і всі люди, я не люблю програвати, проте це невід’ємна частина гри. Як то кажуть «непереможних не буває», і про це завжди треба пам’ятати. Насамперед, потрібно психологічно абстрагуватись від програної партії. Особливо це важливо, коли вона є першою, а попереду є ще одна гра (зазвичай у шахах з класичним контролем часу грається дві гри на день). Багато хто починає одразу аналізувати програну партію, при цьому ще більше накручуючи себе психологічно, і як результат – гравець підходить до наступної гри не в найкращому стані. Моя ж порада полягає в тому, що після програної першої партії краще за все відволіктись на щось інше, перекусити або прогулятися на свіжому повітрі. Таким чином, на наступний тур ви прийдете зі «свіжою головою» та у нормальному настрої, а вже потім, коли всі ігри на сьогодні будуть зіграні, можна спокійно проаналізувати допущені під час гри неточності, щоб у майбутньому їх не повторювати.
– Ви відчуваєте відповідальність, коли сідаєте за дошку на Всеукраїнських змаганнях? Чи з досвідом страх нівелюється?
– Порівнюючи себе теперішнього за дошкою та років п’ять тому, я можу точно сказати, що страху під час гри стало набагато менше. Нині тільки у критичні моменти проявляється легке хвилювання, проте не можу однозначно стверджувати, що це заслуга досвіду. Безумовно він також допомагає, але основну роль зіграла робота над собою в психологічному плані. Правильне налаштування на гру, слідкування за диханням, деякі психологічні прийоми, які були запозичені у професійних спортсменів з інших видів спорту – усе це допомагає підійти до гри з максимальною впевненістю та мінімальним страхом та хвилюванням.
Фото: Чемпіонат України серед гравців з рейтингом до 2300, Чернігів (Глєб посів третє місце)
– Стратегія/тактика чи психологія/витримка? Що важливіше?
– Одне неможливе без іншого. Неможливо гарно грати в шахи з залізною психікою, але слабкими знаннями теорії. Так само і гарний теоретик може легко наплутати за дошкою, якщо сильно розхвилюється. Саме тому важливо підтримувати баланс і розвиватися комплексно у всіх напрямках.
– З пандемією Covid-19 більшої популярності набрали онлайн-шахи. Для Вас особисто, який формат зручніший? Які переваги мають обидва формати?
– До пандемії багато шахістів грало онлайн, але з її настанням їх стало ще більше. Також до гри долучилося багато нових гравців, оскільки майже усі сиділи вдома і шукали чим би зайнятись. Насправді, Covid-19 зробив великий внесок у розвиток онлайн-шахів, оскільки великою їх проблемою була наявність нечесних гравців, які за допомогою програм-помічників легко вигравали кожну партію. Пандемія ж пришвидшила розробку заходів протидії даному виду шахрайства. На всіх шахових онлайн-платформах працюють спеціальні алгоритми, які аналізують кожну партію, порівнюють ходи людини та комп’ютера і на основі цього роблять висновок про рівень чесності гри шахіста. На великих турнірах додатково застосовуються камери, які фіксують дії гравця, а також судді мають доступ до монітору кожного шахіста. Таким чином, досягається максимально можлива чесніть гри.
Можливість грати вдома, а не їхати на турнір в інше місто чи країну, робить гру онлайн ледь не ідеальним видом шахів. Проте, як на мене, головним шармом шахів є відчуття запеклої боротьби з противником, коли він сидить навпроти, і ти здатен бачити весь спектр його емоцій. Запал та дух суперництва в офлайн-грі знаходиться на зовсім іншому рівні порівняно з онлайн-шахами. Також хочеться окремо виділити «класичні» турніри за знайомства з цікавими та близькими за духом людьми. Для мене онлайн-турніри ніколи не замінять офлайн, але як спосіб тренування гра в інтернеті є гарним варіантом для відточення свої навичок.
– Нині актуальна тема – сексизм. Яке Ваше ставлення до цього питання у шахах? Варто ділити на жіночі/чоловічі?
– На мій погляд, жінки у шахах мають такий же потенціал, як і чоловіки. Дехто може сказати, що на найвищому рівні різниця між їх грою доволі велика, але цьому є одне дуже просте пояснення: існує дуже мало прикладів жінок, яким би з дитинства прививали любов до шахів так, щоб вони тренувались по 7-8 годин на добу. Однією з таких гравчинь є угорська шахістка Юдіт Полгар. Вона на рівних змагалася з провідними гросмейстерами свого часу та входила до топ-десятки гравців світу. При цьому їй неодноразово вдавалося перемагати Карпова, Каспарова і Ананда, що однозначно свідчить про неабияку майстерність Юдіт. Тому, я вважаю, що це лише питання часу, коли зникне ця грань між жіночими та чоловічими шахами. Цей перехід не буде миттєвим, але, скоріше за все, у найближчі 30 років усі кордони будуть стерті, і ми обов’язково побачимо ще не одну жінку в еліті шахового світу.
– Назвіть декілька причин, чому популяризація шахів в Україні відбувається не так, як би того хотіли провідні фахівці?
– Популяризація шахів проводиться не тільки через проведення турнірів, але і через медіапростір. В останньому й проявляються труднощі просування шахів в маси, оскільки для розуміння, наприклад, краси голу в футболі не потрібно доволі багато знань про сам вид спорту - з шахами ж трохи складніше. Зацікавити нового потенційного гравця красою шахової комбінації або певною стратегічною ідеєю є неабияким складним завданням. На мою думку, найкращим методом, який допоможе ефективніше популяризувати шахи, є їх злиття з сучасною поп-культурою. Дуже вдале таке поєднання вийшло у відомого американського гросмейстера Хікару Накамури, який зміг зібрати на своєму Twich-каналі близько двох мільйонів підписників, поєднуючи трансляції гри в шахи з розважальним контентом, проте англійську мову не всі гарно розуміють, а ось схожі трансляції, але українською, привернули б значну увагу молоді до шахів.
– Якби життя перетворилось на шахову дошку, за яку фігуру Ви б відіграли?
– Якби таке й справді сталося, то звичайно я б хотів бути королем, оскільки тільки ним не можна пожертвувати, і тільки він лишається на дошці до кінця партії. Хоча, на мою думку, фігура, яка володіє якостями, які найбільш необхідні в реальному житті — кінь, адже, мабуть, кожен з нас хотів би так ефектно «перестрибувати» усі перешкоди, які трапляються на шляху.
– Які плани щодо шахів маєте на майбутнє?
– Перш за все, хочеться і надалі розвиватись у цьому напрямку як гравець, досягти так би мовити «піку» ігрових здібностей. Інколи я задумуюсь про кар’єру тренера. Було б цікаво спробувати себе і в цьому амплуа, поділитися накопиченим теоретичним і практичним досвідом.
Фото: Глєб Парфьонов
– Наостанок, щоб Ви хотіли побажати ніжинцям та українцям загалом?
– Здоров’я, миру і Перемоги! Слава Україні!
