«Шеф! Два лічильника і – поїхали!»: інтерв’ю з ніжинським таксистом до Дня автомобіліста

Святкують День працівника автотранспорту, або, як його ще називають - День водія - не тільки ті шофери, хто сидить за кермом. Це офіційне свято всіх працівників дорожньо транспортної галузі в цілому.
Одного разу хтось колись вигадав це прекрасне диво - колесо. І, поїхали! Назвіть хоча б одну сучасну людину на землі, з якою ви б особисто були знайомі, і яка жодного разу в своєму житті не користувалася б цим диво-винаходом
«Шеф! Два лічильника і – поїхали!». Ця фраза відображає всім відому професію серед водіїв – таксист.
Їдуть наші люди на таксі пізньої пори додому, чи поспішають на потяг і беруть таксі на вокзал, або ж і замовляють таксі, аби доїхати в інше місто, коли дуже треба.
Тож і журналісти MYNIZHYN.com вирішили трохи прокататися і поспілкувалися з водієм одного із ніжинських таксі – Сергієм Лаврінцем.


- Скажіть, скільки років ви вже керуєте авто? Який у вас водійський стаж?
- Отримав водійське посвідчення у 2006 році і з тих пір керую автівкою. Це вже 17 років. А таксистом працюю більше двох років.
- А чи можна водію – початківцю зразу сісти і поїхати по міським вулицям чи все ж таки варто потренуватись десь в полі? Щоб ви сказали зі своєї практики?
- Перш за все треба пройти навчання в автошколі. А потім, якщо є авто у володінні, то відкинути всі страхи і сідати за кермо. Бо напрацювання приходить з досвідом із сотнями кілометрів, які ви наїздили. І не задумуватися над тим, чи це міська дорога, чи ви за містом, всюди треба бути уважним і дотримуватись правил дорожнього руху, це безперечно. Звісно, що десь у мегаполісі, у великому місті спочатку буде і дискомфорт для новачка і страх оцього всього міського руху. Але, коли ти отримав посвідчення водія і не сідаєш за руль, то навички втрачаються, забуваються. Потрібна практика – однозначно.
- Ви працюєте таксистом близько двох років. Які курйозні, цікаві або ж неординарні випадки траплялися у вас з пасажирами? Можете розповісти пару таких моментів?
- Розповім пару випадків. Один – цікавий, інший – курйозний.
Хоча у роботі таксиста неординарних випадків безліч, тому, що маєш справу з різними людьми.
Значить перший випадок. Підвозив я якось пасажира в Ніжині за вказаною адресою і він розраховується зі мною за проїзд у трикратному розмірі. Сам. Каже: ні, ні, здачі не треба! Друже – в тебе авто класне і щойно з мийки, комфортно було їхати. Нехай буде це тобі, як моя вдячність.
Другий випадок – менш приємний, але дещо курйозний. Молодий хлопчина просить підвезти його додому, але каже, що грошей немає і він винесе їх по приїзду. Я, як добра душа – погодився: ладно, сідай, винесеш гроші по приїзду.
Приїхали, він каже: підождіть пару хвилин я піду за грошима і з вами розрахуюсь.
Так проходить 5-10,15 хвилин і  я розумію, що привіз хлопця безкоштовно, з комфортом на таксі додому…і ніхто ніяких грошей не збирається мені виносити. І справа не в тому, яка це сума була, а втому, що, приміром пару таких пасажирів…самі розумієте.
Я поїхав в з того, місця, махнув рукою: ну що ж, буває таке, нічого страшного. Але на цьому не закінчилось. Пройшло пару місяців, я й забув про цей випадок. І от замовляє таксі молода компанія, і серед них мій «старий знайомий», мій боржник. І тут йому прийшлось все ж таки розрахуватися за той раз. 
- А робота водія, таксиста – це гарна робота, подалі від начальників і кабінетів; чи все ж таки робота важкувата? В чому плюси і мінуси?
- Так – ви праві. Це робота гарна: подалі від начальників і кабінетів. Тут робота залежить від тебе. Можна зробити собі вихідний, коли ти сам забажаєш. Плюс в тому, що багато спілкування, різні люди попадаються. Я люблю цю роботу.
- А куди люди визивають таксі? Тобто куди їдуть? (От просто цікаво)
- Люди їдуть по різним адресам. Найчастіше – залізничний вокзал, коли їдуть з речами, з чемоданами і поспішають на потяг. Або було й таке, що приїхали на вокзал, а на потяг не встигли. І пасажир каже: так, скільки коштує доїхати до Києва, бо я не встигаю, а мені дуже треба.
Або ж їдуть кудись на свято, в кафе чи навпаки у вечірній час додому.
-  А от цікаво, які вони – ваші пасажири? Коли їдуть із кафе – то може співають вам пісень чи розказують анекдоти чи просто «виливають душу» - є таке?
 - Ви знаєте – є різні категорії людей. Приміром, коли людина «перебрала», то й не хочеться такого чоловіка везти, бо хто знає, що від нього чекати.
А щодо пасажирів в цілому, то частіше – це мовчазні люди. Інколи попадаються й цікаві співрозмовники. От коли привіз людину, вона вже й пішла а ти отримав задоволення від спілкування. Але таких людей дуже мало.
- А що найбільше дратує водія за кермом? Що скажете?
- Найбільше дратують недобросовісні водії на дорогах. Це нахабні водії, які порушують правила, чи не пропускають інших учасників руху, коли того потребує ситуація.
Переважно – це водії, які вважають себе «статусними», тобто на більш дорогих автівках, які вважають, що через їм дозволено все. Але ж ні – це дорога і правила для всіх однакові. Тому мене це й дратує.
 - А де побувала з вами ваша автівка? Скільки доріг об’їздили і де? Який найдальніший маршрут у вас був?
- Ця автівка в мене вже близько 3 років і побувала вона майже в усіх куточках України, на різних дорогах. Люди замовляли і таксі і по своїх справах їздив.   
- І насамкінець – анекдот про таксиста від таксиста?
Приїхав якось таксист на замовлену адресу, виходить літня пара і ледь-ледь сідають в авто, а жінка й каже: можна, будь-ласка, їхати повільніше, бо ми вчора визвали такого скаженого водія, що летів, як дурний, порушував правила і ми потрапили в ДТП.
Водій повертається і каже: ой, а я вас зразу і не впізнав…
***
А ще, з нагоди Дня автомобіліста я хотів би привітати всіх водіїв зі святом. Нехай авто завжди будуть на ходу, а в житті - повороти тільки в кращий бік. Бажаю усім водіям впевненості за кермом, успіху в будь-якій поїздці, удачі на будь-якій дорозі і щоб ваші «залізні коні» ніколи вас не підводили.



Фото MYNIZHYN.com