Завантаження ...

"Тримаюсь завдяки дружині та дітям": як боєць з позивним “Бурундук” із Чернігова живе після контузії

Поганий сон, часті головні болі, підвищена втомлюваність та дратівливість — це симптоми, які постійно відчуває учасник оборони Чернігова Ростислав з позивним “Бурундук” через півтора року після контузії. Травму він отримав під час боїв у Новоселівці 9 березня 2022 року. Тоді, пригадує він, його тіло було повністю паралізоване. Що допомогло йому стати на ноги та як лікують контузії у Чернігові — читайте далі.


Як отримав поранення боєць з позивним “Бурундук”

Ростислав 6 березня заступив на позиції у Новоселівці. 8 та 9 березня російські війська наблизились до позицій оборонців Чернігова та почали масовано накривати їх з артилерії та танків.

"Ми залізли під здоровий стовп дерева і дивились у бінокль, щоб не заходили ДРГ чи якийсь танчик, чи бронемашина. Буквально хвилин через п'ять перший танковий снаряд прилетів у мою сторону. Потім вже отямився після того, як прилетів другий снаряд. Побратими кричали: Ростік, давай до нас. Ну і я вже по окопах повз до бліндажа. Закинули мене в машину в такому клубочку, як мама народила. Кричав, кричав, звав маму", — згадує Ростислав.


Ростислав з позивним “Бурундук”. ФОТО: Суспільне Чернігів

Ростислав каже, коли доліз до бліндажа, вже майже нічого не чув, головний біль був нестерпний. Росіяни стріляли по них близько години з різних видів зброї. Останнє, що згадує Ростислав, перед тим, як втратити свідомість — росіяни підібралися до них настільки близько, що закидували снаряди в бліндажі.

Як проходило лікування та як бореться з наслідками контузії

Дорогу до обласної лікарні він не пам'ятає. Терапія в лікарні складалася з медикаментозної частини, масажів та спілкування з психологом. Після лікування Ростиславу запропонували відпустку на 30 днів, але він не погодився та поїхав на позиції до побратимів.

"Я почав відчувати, що мені гірше і гірше. Тобто частіше почала боліти голова, на день я пив по п'ять-шість пігулок, щоб хоч трохи зменшити біль. Почали боліти нирки, у шийному відділі відчувалися ніби пульсації. Поїхав і зробив повторний знімок, як мені сказали якась пляма є. Після того мене комісували".

Нині Ростислав кожні пів року проходить обстеження, кількість пігулок вдалось зменшити, але повністю відмовитися від них не може.

"Завдяки моїй дружині та дитині — я тримаюсь. Погано сплю ночами, пізно лягаю — рано встаю. Голова болить. Дуже сильна реакція на тривоги. Я одразу все згадую, що тут було", — розповів Ростислав.

Що розповідають лікарі про реабілітацію військових

За словами завідувачки відділення реабілітації та лікування хворих з неврологічними захворюваннями Чернігівської лікарні №4 Лариси Кадіної, за останній рік їхнє відділення прийняло понад 180 військовослужбовців. 90% з них перенесли контузію. Головним симптомом є короткочасна втрата свідомості. Ступінь контузії залежить від того, скільки пацієнт був без свідомості.


Реабілітація людей у лікарні. ФОТО: Суспільне Чернігів

Лариса Кадіна розповідає, головна проблема полягає в тому, що військовослужбовці на передовій через інтенсивність бойових дій, не мають змоги пройти повноцінне лікування одразу.

"Буває мінно-вибухова травма не одна, а повторні. І тоді на це не можна вже не звертати увагу. Бо це постійні головні болі, головокружіння, запаморочення. Може бути блювота, нудота. І головне — це змінюється характер особистості. Ми бачимо дратівливість, поганий сон, іноді суїцидальні зриви", — розповіла Лариса Кадіна.


Лариса Кадіна. ФОТО: Суспільне Чернігів

Часто таким пацієнтам треба усьому навчатися спочатку: їсти, ходити, присідати та виконувати інші повсякденні справи. У відділенні працює декілька кімнат з тренажерами, які допомагають відновити функції рук та ніг та покращити м’язовий тонус. Цей роботизований пристрій дозволяє відновити фізіологічну ходьбу.

"Якщо у пацієнта відсутні рухи або вони мінімальні у кінцівках, є пластичність, то цей пристрій допомагає швидше відновитися, щоб було як до захворювання. Він там сам обирає навантаження на яку ногу, де здорова, а де паралізована. І на ушкоджену кінцівку дає більше навантаження", — розповів лікар фізичної та реабілітаційної медицини Олександр Лантух.


Олександр Лантух. ФОТО: Суспільне Чернігів

Практична психологиня Тетяна Тернопольська-Чернікова зазначає: психологічної підтримки потребує не тільки пацієнт, а й і його родина. Тому заняття проводяться як індивідуальні, так і групові, щоб покращити взаємовідносини у сім’ї.

"Після того, як вони побули в бойових діях — вони змінюються. І розуміння, що з ними відбувається, що вони відчувають — це дуже важливо вкласти в сім'ю. Пісочну артпрактику використовуємо на стабілізацію. Це таке безпечне місце, де розвантаження та відновлення психологічного стану проходить. Малюємо, ліпимо, працюємо з глиною. Тобто, різні форми і направлення занять".


Тетяна Тернопольська-Чернікова. ФОТО: Суспільне Чернігів

Зі слів Лариси Кадіної, результат лікування мінно-вибухової травми на 70% залежить від готовності до реабілітації самої людини та підтримки його родини.

Джерело: Суспільне Чернігів


Приєднуйтесь до Телеграм каналу https://t.me/My_Nizhyn та Вайбер