Давні легенди. Римський спадок на березі Остра

Історія виникнення Ніжина – це історія торгівельних шляхів. Саме завдяки ним виникло наше місто. Торгівля підживлювала його появу з сивої давнини. Тому аж ніяк не випадково тут траплялись знахідки скарбів. Від рідкісних княжих срібників до одного з найбільших скарбів римських монет. Це свідчення, що Ніжинщина завжди була у вирі історичних подій.

В давнину торгові шляхи виникали на перетині цивілізацій. Там, де бракувало доріг велику роль грали річки. Завдяки їм можна було дістатись віддалених куточків: влітку човнами, а взимку по кризі. Найбільше давніх купців манили південні землі, де квітла антична цивілізація. В тих краях було повно цінного краму, гарних виробів з металу, скла, тканин. Не меншою спокусою були грецькі та римські вина – напої уславлені на усе Середземномор’я.
Тим часом, самі купці могли запропонувати греко-римському світу переважно сировину – зерно, мед, деревину, худобу. Не дуже багато для постійної торгівлі. Тому торгували переважно раз або два на рік і одразу великими партіями. Античні держави не дуже розумівся на мешканцях з краю світу, але торгівлю шанували. Як греки, так і римляни вважали її основою для цивілізації.

Відбивши навалу германців-маркоманів за часів Марка Аврелія, римляни відавали перевагу торговим зв’язкам з північними землями. Дуже швидко римські динарії розповсюдились серед слов’ян, сарматів, готів та багатьох інших племен і народів, що тоді населяли українські землі. Римські монети були чимось на зразок долара для давнього світу. Людина в будь-якому куточку Римської імперії могла вільно купувати або продавати за римські динарії. За цю якість вони цінувались серед наших пращурів. Але ніщо не вічно, навіть «Вічне місто». У ІІІ столітті колись могутній Рим став занепадати. Почастішали ворожі навали та економічні кризи. Щоб платити легіонерам було потрібно більше грошей. Римські імператори не знайшли іншого виходу окрім як знижувати вміст срібла у динарії. Така собі давня інфляція – гроші лишались тими самими, а вартість їх ставала нижчою. Помітивши це, люди стали цінувати старі якісні монети більше, ніж нові. Їх притримували, а нові з менш цінного сплаву радо мінялиі. Так стали виникати клади римських монет по всій Європі, Азії та Африці. Для археологів поява скарбів завжди ознака економічних негараздів.



Особливо багато скарбів стали ховати за часів Великого переселення народів. В той час прискорились міграції, а торгівля занепала. Готи, гуни, а потім і слов’яни активно розселялись простором, що колись належав Римській імперії. Разом з людьми пересувались і цінні речі. Це могла бути як військова здобич, так і спадщина, що лишилась від торгівлі. В обох випадках час для їх використання був невідповідним. Чимало речей було заховано власниками до «кращих часів». Найкращім способом було довірити монети та прикраси землі, там, де про їх знаходження знав тільки господар. Бажано, в місцині, яка має природні орієнтири за якими клад можна знайти пізніше.

Саме так і вчинив невідомий власник римських монет та прикрас. Він закопав свій скарб у землю на шляху вздовж течії Остра. Дістатись до цього місця він міг річковим шляхом. Мабуть, місцевість мала якісь прикмети або він поспішав. Можливо, очікував на зустріч з ворогами. І звісно, обираючи місце для сховку, він розраховував повернутись за своїми коштовностями. Але щось стало на заваді. В будь-якому разі скарб виявився надійно прихованим на цілі століття.
За цей час місцевість сильно змінилась. Остер обмілів. Болота стали осушувати. Значно поріділи колись широкі ліси. Кожен вільний клаптик землі став полем. Стало набагато більше сіл довкруги. Все це підвищувало шанси, що скарб буде знайдено. Це сталось на шляху між Ніжином та селом Пашківка у 1873 році. Знахідка стала не меншою сенсацією, ніж раніше знайдений Магерський скарб. Вона складалась з 1312 срібних динаріїв часів перших римських імператорів – від Нерона до Септимія Севера. Ювелірні прикраси IV – V століть дозволили його датувати епохою Великого переселення народів.

Особливо неповторними були дві фібули – металеві застібки для одягу. Вони були зроблені зі срібла, обгорнуті золотою фольгою та оздоблені рубінами. За стилем вони належали до прикрас «гунського типу». Кочівники гуни, попри свою войовничість, не гребували виробами давньоримських ремісників, цінували коштовності. Тож не дивно, що рубіни мали сирійське походження – спадок римської глобалізації.
Дослідникам не вдалось  встановити точно, хто ж саме міг сховати Пашківський скарб. Але можна припустити, що його власник жив у добу Великого переселення, багато мандрував, міг бути причетний до торгівлі.

Знахідка скарбу римських часів на Ніжинщині стала серйозним доказом існування давніх торгових шляхів. Через них край не знаходився на узбіччі цивілізації, а навпаки, мав контакти з навколишнім світом. Саме завдяки торгівлі та перетину шляхів, в тому числі річкових, тут виникнуть перші міські поселення  Уненіж та Нежатин – попередники сучасного Ніжина.