25 Січня 2024
8183
Журналісти MYNYZHYN поспілкувалися з Анжелою Воронухою, дізналися деякі тонкощі такого хобі як в'язання. На сьогодні це вкрай важлива справа, адже люди, котрі в'яжуть, додатково забезпечують теплом наших бійців на фронті.
– Анжело, як саме проявилась ваша цікавість до в'язання?
– Я почала в’язати приблизно з десятирічного віку. Спробувала на уроці трудового навчання в школі, мені дуже сподобалося. Тоді рік навчалася в Будинку дітей та юнацтва на спеціалізованому гуртку. З тих часів минуло більше сорока років, але я й сьогодні зі спицями в руках. Як кажуть, справа до душі.
Фото: Анжела Воронуха
– Які особливі техніки використовуєте?
– В’яжу переважно спицями. Перевагу надаю дитячим речам, шкарпеткам тощо.
Фото: Процес в'язання шкарпеток
Фото: Дитячі речі майстрині на ляльці
– На мій погляд, це досить складна справа – в’язати… Зараз період активного розвитку мережі Інтернет, чого там тільки не знайдеш. Можна навчитися в'язати переглядаючи ролики чи краще мати такого собі ментора, який розповість та наочно продемонструє процес?
– Складно говорити про це, коли маєш великий досвід і робиш це не замислюючись,"на автоматі". Вважаю, що краще поєднувати ці речі, якщо є така можливість. Інтернет – дуже корисна штука, якщо правильного його використовувати. Там детально будуть розказувати й показувати, як зв’язати ту чи іншу річ, докладуть необхідні схеми, але існують такі речі, які почерпнути з мережі самостійно дуже складно. Тоді в нагоді стане людина, ментор як ви кажете, котрий розкладе процес на дрібнички й пояснить більш ґрунтовно.
– На скільки складніше, ніж звичайні шкарпетки, наприклад, даються більш масштабні речі?
– Коли в’яжеш багато одноманітних речей, ті ж шкарпетки, то виникає бажання взятися за щось інше. Не сказати, що кофту чи штани набагато складніше зв’язати, але для цього треба мати певний багаж знань. Якщо ви його маєте, то справа вже не в складності, а в кількості годин, яку буде витрачено на цю річ. Усе залежить від майстра: комусь складніше даються одні речі, комусь – інші. Мені ж важливо, щоб було розуміння кінцевого результату, тоді про складність не задумуюсь.
Фото: Шкарпетки на фронт для бійців
– Скільки часу, до прикладу, займає пара шкарпеток?
– Оскільки я працюю, то пара – умовно доба. Насправді це залежить від багатьох факторів: матеріал, одна чи дві нитки, оздоблення, візерунки тощо. У середньому, стандартний варіант, найпоширеніший, три-чотири години кропіткої праці.
– Трошки про гроші. Ціни на нитки «кусаються». На армію зараз багато в’язаних речей передають. Як можна знайти дешевий матеріал та чи можна його використовувати в таких цілях?
– Справді, вибір є, і він колосальний, тільки гроші подавай. Дешево та сердито – в'язані речі з секонд-хендів. Їх можна розпускати й з тієї нитки в’язати. Наприклад, якщо це річ, яка не потребує вишуканої нитки (шкарпетки), то вони (нитки - авт.) гарно для цього підходять. Якщо ж це кофта, джемпер чи накидка якась, яку ви плануєте носити щодня або похизуватися перед друзями, то варто закупити якісний новий матеріал.
– Які б поради ви дали початківцям?
– Для початку треба мати неабияку наполегливість і невеличкий хист до цього. Якщо це не приносить вам якогось особливого задоволення, то не варто цим займатись. Не виходить – треба пробувати знову, але якщо немає бажання завершити розпочату справу, то й не слід витрачати даремно час. Починати варто з найпростіших речей, не слід братися відразу за щось класне, але складне у виконанні. Зрозуміти ази, а потім удосконалювати техніку, швидкість, якість… Усе прийде з часом, якщо ви, звісно, того хотітимете. Наприклад, я в’яжу понад 40 років, але все одно регулярно дивлюсь ролики на YouTube, намагаюсь почерпнути більше. На досягнутому не зупиняюся.
– Найулюбленіший ваш матеріал?
– Шерсть та напівшерсть. Дуже подобається саме цей вид пряжі. Завжди вишукані речі й, без перебільшення, найтепліші.
Фото: Один з виробів майстрині - слідочки
– Хто є вашим основним носієм виробів?
– Переважно знайомі та рідні. На постійній основі готую рідних до сурової зими, хоч вони вже й не такі прохолодні як раніше. З початком повномасштабного вторгнення почала в’язати шкарпетки для хлопців та дівчат на фронт. Ті, хто знають про моє хобі, звертаються з проханням допомогти теплими речами. Тож старанно працюю в цьому напрямку. У цьому мені допомагають подруги. Декілька великих партій передавали через Покровську церкву, але більшість віддаю «на руки» рідним військових. Немає навіть чого й показати, оскільки нав’язані речі у мене не затримуються – усім завжди дістається (посміхається – авт.).
– Скільки витрачаєте часу на хобі в середньому?
– Раніше могла дві-три години в день, а зараз… Ранок починається о 5:30. До 7:30 умовно в’яжу, а потім на роботу, і після 17:00 продовжую. Вихідні є винятком: буває цілі дні приділяю (в’язанню – авт.),а буває беру перепочинок, по різному. Колись було просто в задоволення (в'язати - авт.), а зараз вже й нота необхідності у цьому з’явилася. Війна – страшна річ…
Фото: Процес в'язання
– Заробляти на в’язаних речах плануєте?
– Слушна річ. Маю надію деякі плани вдасться втілити. Наперед не будемо замовляти, але думки щодо цього є.
