"По співпраці з центром зайнятості в нас 46 осіб, і також ми маємо чотири волонтери. Це в першу чергу вмотивовані люди, це не просто заробітчани, що почули, що є можливість доєднатися до суспільно корисних робіт, плетіння маскувальних сіток. Це ті, хто вмотивовані допомагати армії. Це самий найголовніший критерій, який нас всіх об’єднує", — говорить Валентина Циркун.
Валентина Циркун. ФОТО: Суспільне Чернігів
Оксана Веселова — переселенка з села Хрінівка, що поблизу кордону з Росією. До Городні жінка переїхала разом із шестирічним сином через постійні обстріли. Згадує 24 лютого 2022 року.
"Ми з дитиною тоді пішли до мами, перший тиждень ми жили у мами. А потім вже пішли додому, позакривали всі вікна, щоб світло ніде не горіло, нічого. І майже кожного дня нас обстрілювали. Маленька дитина вже звикла до того, у дворі він боявся гуляти", — говорить Оксана Веселова.
Оксана Веселова. ФОТО: Суспільне Чернігів
У родині Оксани четверо чоловіків служать: два брати, її чоловік та 20-річний син. Всі в гарячих точках, каже жінка. Щоб відволіктись, займається суспільно корисними роботами.
"За старшого було легше трохи, а зараз він перебуває у самому пеклі. Це просто не передати словами. Ця робота для мене все, я знаю для чого я це роблю, і для кого я це роблю. І намагаюсь всю себе вкладати сюди. Чим я можу допомогти, я допомагаю. Віримо, що скоро настане перемога, і робимо все, щоб вона скоріше настала".
Тетяна Немировська. ФОТО: Суспільне Чернігів
Тетяна Немировська все життя прожила в селі Кюси, яке на самому кордоні з Росією. Жінка згадує, перший приліт був у батьківську хату. У жовтня 2023-го вона виїхала з прикордонного села. Наразі жінка винаймає житло в сусідньому селі Хрипівка та щодня їздить на роботу.
"Хоч щось для перемоги. Я ж тут не одна, з сусіднього села теж дівчата, свої люди. Трішки легше. І хочеться щось зробити для хлопців наших, для перемоги".
